Іван Якович Франко (1856-1916 pp.)
Проза
Важливою гранню творчості І. Франка стала і його проза, у якій письменник уже на початку літературної діяльності задумав створити широку, всеохоплюючу художню панораму життя галицького суспільства свого часу. Гуманістично-просвітительський оптимізм Франкової прози відчувається у творах всіх тематичних груп. А писав митець про сучасне та минуле галицького села (“Добрий заробок”), змальовував долю робітників (“Бориславські оповідання”, “Воа constrictor”, “Борислав сміється”), “спускався”
на саме дно суспільного життя, “потрапляв” до в’язниць, “опинявся” серед жебраків (“На дні”, “Хлопська комісія”), зображував щасливі роки дітей, їх навчання та виховання (” Малий Мирон “, ” Грицева шкільна наука”, “Олівець”), побут інтелігенції, службовців, польської шляхти, духівництва (“Лель і Полель”, “Свинська конституція”, “Основи суспільності”), піднімав проблему історичної боротьби русичів проти монголо-татарської навали (“Захар Беркут”).
Проблему суспільної несправедливості піднімає Іван Франко в оповіданні “Ліси і пасовиська”
(1884 р.). Сюжет оповідання сконцентрований навколо безперспективної боротьби неосвічених селян з добре відлагодженим механізмом цісарської влади за незаконно відібрану в них власність. Враження більшої достовірності подій створює оповідь від першої особи. Характери персонажів змальовані переважно пунктирно, письменник зосереджує свою увагу на конфлікті, який і визначає ідейний зміст оповідання. ?
(2 votes, average: 4.50 out of 5)