Протиставлення дійсності та ідеалу в поезії Бодлера
Французького поета Шарля Бодлера можна вважати романтиком життя. Тогочасна Франція здавалась йому нудним порожнім царством буржуа. Це поняття означало для поета не класову, а духовну категорію. Бодлср прагне змінити світ.
Збірка поезій “Квіти зла” – це духовні пошуки сучасної людини. Світ постає в образі моря. Зображуючи дійсність як “морс засмічених улиць міських”, поет серцем лине до іншого моря – “де сяйва багато”. І сприймаючи прозаїчності буденного життя, він прагне повернути той загублений рай (ідеальний світ),
Мій раю зелений, кохання дитяче
Квітки й поцілунки, забави й пісні,
І скрипка, що в сутінні тужить і плаче…
А може, рай-ідеал – десь у далеких екзотичних країнах. А ось як у поезії “Подорож” Бодлер змальовує дійсність. Це і тиран, і народ, “закоханий у панівний батіг”, декілька релігій, “що пнуться до небес і всі простерті ниць”, “усе наркозне зілля, “що світу нашого докладний інвентар”, і поет робить висновок:
Цей світ, затиснутнй у тоскні береги,
Являє образ наш – сьогодні, завтра, завше.
Оазиси жахів серед пустель нудьги.
Поезія
Але, “блукаючи духом по місцині суворій”, поет зустрічає зраненого лебедя (“Лебідь”), що утік із клітки. Це величний “вигнанець-страдник”, який мріє “про чисту гладь ставів”. Це сам поет, що прагне ідеалу. У поезії “Альбатрос” він постає в образі повітряного мандрівника – альбатроса. “Юрба несамовита” – це дійсність, і велетенський птах-поет може жити тільки “серед хмар”.
Отже, у своїх віршах Бодлер протиставляє дійсність ідеалу, визнає велику місію поета – врятувати світ своїм стражданням і величчю душі. Але неможливість досягти ідеалу на землі викликає в поета розчарування, і він впадає у відчай. Звідси також розуміння призначення поезії як засобу вирощування квітів (тобто Прекрасного) зі зла, а також його чорна меланхолія і тотальний нігілізм.
Поет не тільки не звертався до Бога за допомогою – він демонстративно нехтує ним і схиляється перед Сатаною. Водночас деякі риси стилю Бодлера суперечать романтизмові: ретельно виважена композиція і бездоганна форма поезії. Не сприймає поет і романтичного розуміння природи як джерела оновлення почуттів або засобу захист)’ від цивілізації.
Природа постає у Бодлера ворогом людини. Він шукає натхнення в “іншій природі” – штучній: у витворах мистецтва і людської праці.