Прославлений кобзар
Кобзарське ремесло України сягає своєю славою далеко за межі країни. Воно тісно пов’язане з історією рідного краю і відтворює героїчні сторінки минувшини нашого народу. Серед імен відомих майстрів кобзарської справи – Івана Стрічки, Андрія Шута, Івана Нетеси, Антіна Скоби – особливо вирізняється духовний наставник народу Остап Вересай. Народився музикант у селі Калюжницях Прилуцького повіту на Полтавщині в сім’ї сліпого кріпака-скрипаля. На четвертому році життя Остап тяжко захворів і теж осліп. Добре, що батько навчив сина азам
Це і визначило подальшу долю хлопця. Але батькова скрипка не приваблювала Остапа, він виявив бажання стати кобзарем. Завдяки винятковій наполегливості, вдосконалював майстерність гри у трьох панотців – Микити, Юхима Андріяшевського, Семена Кошового – неповний рік. На сліпого кобзаря звернув увагу художник Лев Жемчужников. У 1871 році Остап Вересай був запрошений до Києва на відкриття Колегії Павла Галагана.
Велику роль у подальшій творчій долі кобзаря зіграли також видатний композитор Микола Лисенко та етнограф, автор національного гімну “Ще не вмерла Україна”
У 1873 році громадськості був представлений сліпий музикант. Керівництво Південно-Західного відділу Російського географічного товариства скликало позачергове засідання для ознайомлення з творчістю Остапа Вересая.
Пізніше – виступи в Києві, Петербурзі. У творчому доробку музиканта дев’ять дум: “Буря на Чорному морі”, “Проводи козака”, “Втеча трьох братів з Азова”, “Бідна вдова і три сини”, “Сокіл і соколя”, “Федір Безрідний”, “Невільницький плач”, “Сестра і брат”, “Іван Коновченко-Вдовиченко”.
Творчість Остапа Вересая – свідчення талановитості українського народу, його безмежної стійкості, волелюбності. Помер видатний кобзар у 1890 році 82-літнім старцем
(2 votes, average: 5.00 out of 5)