ПРОПОВІДНИК ДУХОВНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ
ПРОПОВІДНИК ДУХОВНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ
Л. Толстой – автор всесвітньовідомих творів, які порушують гострі моральні проблеми. У повістях, романах, релігійно-філософських трактатах, “народних оповіданнях”, драмах – в усьому, що вийшло з-під пера видатного письменника-мислителя, переважає пафос духовних шукань.
Уже за життя Толстого мільйони людей у багатьох країнах світу визнали його своїм духовним учителем. Філософсько-практичне вчення письменника – “толстовство”, незважаючи на неоднозначність оцінок, знайшло
“Коли в літературі є Толстой, легко і приємно бути літератором… Толстой стоїть міцно, авторитет у нього величезний”, – писав А. Чехов.
Творчим завоюванням видатного російського письменника стали нові способи змалювання внутрішнього світу людини. Метод психологічного аналізу – “діалектика душі” – демонструє новаторську сутність реалізму Толстого. У жодного з його попередників і сучасників у Росії і на Заході ідея становлення, розвитку, руху, постійної еволюції особистості не набула такого повного художнього втілення. Про “шекспірівський” психологізм російського генія із захопленням відгукувався Г. Флобер.
Титанічну постать Толстого-художника вважали орієнтиром у своєму творчому житті російські й українські письменники: А. Чехов, В. Короленко, Максим Горький, О. Купрін, М. Шолохов, І. Франко, Панас Мирний, О. Кобилянська, М. Коцюбинський. Традиції Толстого успадкували Гарді, Голсуорсі, Г. і Т. Манни, Прус, Ожешко, Сенкевич, Роллан, Драйзер, Т. Вулф, Фолкнер. Філософські й етичні ідеї Толстого надихали великого діяча Індії Махатму Ганді. Французький прозаїк Ф. Моріак, порушуючи проблему засвоєння творчого досвіду письменників-класиків, писав про недосяжний художній рівень толстовських творів, якого, на його думку, світова література XX ст. не змогла перевершити: “Перечитуючи “Війну і мир”, я відчуваю, що передімною не пройдений нами етап, а втрачений нами секрет”.