Проблема добра і зла у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”
Хто кидає камінь нагору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани. Хто риє яму, сам упаде в неї, і хто ставить сеті, сам буде вловлений ними. Хто робить зло, на того повернеться воно, і він не дізнається, звідки воно прийшло до нього. Старий Завіт.
Добро і зло… Поняття вічні та нероздільні. І поки жива людина, вони будуть боротися один з одним. Добро буде “відкриватися” людині, висвітлюючи їй шлях до істини. Не завжди носіями добра і зла бувають різні люди, особливої трагічності досягає ця боротьба, коли вона відбувається
Але його “навчили” дотримуватися етикету: “Щуробій вийняв бич і… вдарив арештованого по плечах… Зв’язаний миттєво звалився додолу, начебто йому підрубали ноги, захлинувся повітрям, фарба втекла з його обличчя, і очі втратили сенс…”. Важко не погодитися з тим визначенням, яке дав собі прокуратор: “люте чудовисько”. Понтій Пілат живе за своїми законами: він знає, що світ розділений на пануючих и їх підлеглих, що формула “раб підкоряється панові” непорушна, виходить, пан має право судити всіх і вся. І раптом з’являється людина, що думає інакше: “… буде зруйнований храм старої віри і спорудиться новий храм істини”. Більше того, цей “бурлака” сміє пропонувати: “Мені прийшли в голову деякі нові думки, і я охоче поділився б ними з тобою, тим більше що ти робиш враження дуже розумної людини”. Він не боїться судити прокуратора і робить це настільки впевнено, що часом приводить Пілата в замішання. В Ієшуа своя життєва філософія: “…злих людей немає на світі, є люди нещасливі”. Арештант здався цікавий прокураторові. У його невинності Пілат переконався відразу. Звичайно, мовлення його трохи крамольні, але зате “бурлака” має чудесну властивість знімати головний біль, що так мучить прокуратора. І в Понтія Пілата вже зложився план дії: він оголосить Ієшуа божевільним і вистеле на острів у Середземнім морі, туди, де перебуває його резиденція. Але це виявилося неможливим. Іуда з Каріафа представив такі відомості про “безумця”, що намісник кесаря не мав права не стратити його. Ієшуа страчений.
Чому ж мучиться прокуратор? Чому йому сниться сон, начебто він не послав на страту бродячого філософа й цілителя, начебто вони йдуть разом по місячній доріжці і мирно розмовляють, і він, “жорстокий прокуратор Іудеї, від радості плакав і сміявся в сні?”. Могутність Понтія Пілата виявилася мнимою. Він боягуз, і совість мучить його. Але як зв’язані єршалаімські глави з основною проблемою роману? Велика кількість як явних, так і схованих паралелей зв’язує зображення Єршалаіма двадцятих років першого століття і Москви двадцятих років двадцятого століття. Герої й часи, у них описані, начебто різні, а суть одна. Ворожнеча, недовіра до інакомислячих, заздрість царюють у світі, що оточує Майстра. Пороки цього світу оголює Воланд.
Воланд – це художньо переосмислений автором образ Сатани. Сатана і його помічники творять зло і “роблять благо”. Їх ціль шляхетна – виявити щиру сутність явищ, виставити на загальний огляд пороки людського суспільства. Фокуси у вар’єте, витівки з порожнім костюмом, що підписує папери, таємниче перетворення грошей у долари й інше чортовиння – все служить цієї меті. І автор затверджує, що людську природу не здатний змінити час, і вічне прагнення людей до добра непохитне. Пройшло двадцять століть, а уособлення добра і любові – Ісус Христос живий в душах людей.
Майстер, головний герой роману, створює роман про Христа і Пілата. Христос для нього – це мисляча і страждаюча особистість, що затверджує достоїнство безкорисливого служіння людям, що несуть неминущі цінності в світ. Пішовши від нас, Майстер залишив свій роман як нагадування про те, що моральні проблеми вирішуються тільки усередині людини. Тільки в душі кожного добро може перемогти зло або поступитися йому.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)