Про мову
Коли на мову людську дивитись як на вираз вражень, думок, міркування людей, то вона й повинна бути не однаковою, як не однакові краї, де живуть люди, не однакові сторони, де вони розселилися. Як не в нашій йолі зробити так, щоб усю землю сповивав той страшенний холод, що огортає їх поміж полярними кружалами, або гріла її та нестямна спека, що стоїть у краях між тропіками, то. так само не сила наша усі мови звести докупи, виробити одну мову задля всіх людей, бо на різних краях землі різні враження, а через це і різні думки, різні почування в людей.
Кажуть,
Мені здається, що тим і наш світ красний, що він не однаковий, тим і земля наша хороша, що вона вкрита то горами високими, то долинами глибокими, то рослиною псякою. Зробіть так, щоб усе рівно було, як на долоні, щоб однакова рослина вкрила всю землю,- і пропала її краса. Ви занудитесь від тії рівнини та однаковості.