Чехов – майстер художньої мініатюри. Це чудова можливість сказати читачеві коротко багато про що. Часто у своїх творах А. П. Чехов використовує такі імена і прізвища, що відбивають манеру поведінки, внутрішній світ героя, його вчинки. Одне з оповідань автор назвав “Хамелеон”. Читаємо в словнику: “Хамелеон належить до плазунів. Забарвлення тіла може дуже змінюватися залежно від освітлення, температури навколишнього середовища. У переносному значенні – безпринципна людина, що легко змінює свої погляди залежно від обставин”.
Таким чином, одразу стає зрозуміло: мова йтиме про плазунів, безпринципних людей. Але Чехов іде далі, він нагороджує своїх героїв ще й прізвищами, які говорять за їхніх власників краще будь-яких характеристик: Очумєлов, Хрюкін, Єддирін. Випадок, описаний Чеховим, стався на базарній площі. Біля дров’яного складу зібралася юрба, що спостерігає за пійманням собачки, у якого “ни шерсти, ни вида…” Нарешті собака пійманий. Починається з’ясування обставин: що трапилося, кому належить собака. Очумєлов, поліцейський наглядач, вислухує золотих справ майстра Хрюкіна, який каже, що “эта подлая тварь ни с того
ни с сего” схопила його за палець. Демонструє покусаний палець і вимагає покарати хазяїна собаки. Але Хрюкін не розповів, що він погано поставився до собачки, ткнувши “цигаркой в харю для смеха”. Очумєлов приймає рішення знищити собаку і покарати хазяїна. Але отут з’ясовується, що це, здається, генеральський собака. Хтось із юрби виражає сумнів, хтось стверджує, що собачка належить генеральському брату. Зляканий поліцейський наглядач, як очманілий, кидається від одного рішення до іншого. Очумєлов розгублений: як би не потрапити в халепу, адже все-таки генерал… Він не присутній тут, але його чин і прізвище (Жигалов) визначають черговий вердикт: винний Хрюкін. Хіба може Очумєлов прийняти правильне рішення? Його рішення залежать від обставин, місця, вони в нього мінливі, як забарвлення в хамелеона. Очумєлов легко змінює свої погляди, він, немов флюгер, залежить від напрямку і сили вітру. Чим вище авторитет, тим більше він буде відстоювати його інтереси. Здавалося б, смішна історія. “Юрба глузує з Хрюкіна”, але не наважується глузувати з Очумєлова і Єлдиріна. Герої оповідання справляють на нас гнітюче враження, неприйняття, жалість. Хто керує містом? Кому довірений захист людей? Закриваючи томик творів Чехова, ми подумки звертаємося до автора зі словами подяки за те, що він попереджає: будьте уважні, чи немає серед вас хамелеонів, чи справедливий ти в житті, від чого залежить твоє власне рішення?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)