Пригодницький жанр в англійській літературі
Англійська література XIX століття дало дитячому читачеві можливість познайомитися з жанром авантюрно-пригодницького роману. У цій області працювали багато англійських письменників, а родоначальниками жанру можна вважати й Дефо, і Скотта. Авантюрно-пригодницький жанр, таким чином, формувався насамперед у сюжетному плані, черпаючи в області художнього світогляду із самих різних джерел, від літератури Освіти до критичного реалізму. Протягом минулого сторіччя усе помітніше в авантюрно-пригодницьких добутках роль реалістичних елементів,
Традицію морського пригодницького роману продовжує Фредерик Марриет ( 1792-1843). Моряк і письменник оригінального дарування, він увійшов в історію англійської літератури насамперед як автор роману “Маленький дикун” (1848). Марриет віддав данину популярному в дитячій літературі жанру робінзонади. Форма щоденника хлопчика, що потрапив після
Мир письменника Марриета – мир пригод і надзвичайних доль. Він розповідає про людей відважних і неабияких. Герої письменника в основному діти, за долю яких він тривожиться і яких завжди приводить до благополучного берега. Його концепція дитинства нехитра й добра. Марриет уважає, що діти гідні поваги й любові з боку дорослих. Хоча в його повістях зустрічаються трагічні колізії й незліченні небезпеки підстерігають його маленьких героїв, все-таки творчість капітана Марриета повно оптимізму й по своїй суті жизнестойко. Юних читачів залучає в його книгах незвичайність ситуацій, у які попадає їхній одноліток, їх захоплюють характери діти^-дітей-герой^-дітей. Вони здаються набагато старше свого віку, тому що їм доводиться самим піклуватися про хліб насущному, пробивати собі дорогу в життя, опановувати професією батьків. У книгах Марриета (як, наприклад, у романі “Мічман Изи”, 1836) ми зустрічаємося з докладними й цікавими описами життя на кораблі, морських баталій. Він відкриває читачеві-дитині дивний і хвилюючий мир далеких країн, невідомих морів, мир відваги й суворої боротьби.
Шанувальником таланта Фредерика Марриета був його знаменитий сучасник Чарлз Диккенс. В одному з листів до автора “Маленького дикуна” він дякував Марриета за “…чудову книгу, завдяки якій я цілих три дні те посміювався, то посміхався, то стискав кулаків, виконуючись войовничого духу”. Фредерик Марриет не може зрівнятися зі своїми великими співвітчизниками ні силою таланта, ні внеском у світову культуру. Однак він займає своє скромне, але почесне місце в історії англійської дитячої літератури.
Тип Авантюрно-пригодницького роману, створений Майн Ридом, являє собою вдале (і нечасте) сполучення фабульної цікавості з винятковою пізнавальною цінністю. У той же час уже його сучасники усвідомлювали певні недоліки у творчості письменника: психологічну поверховість зображуваних персонажів, недостатню глибину його соціальної концепції. Можливо, саме вибраний Майн Ридом жанр змушував його дотримуватися стійких законів
Побудови авантюрно-пригодницьких романів, хоча Теми в них піднімалися актуальні й соціально гострі, як, наприклад, теми расового гноблення негрів і індіанців, работоргівля, соціальна нерівність.
Саме життя Томаса Майк Рида нагадують авантюрний роман з незліченним – безліччю гострих і ризикованих ситуацій. Син священика, він народився з душею бурлаки й, відмовившись успадкувати справу батька, що забезпечувало йому спокійне Майбутнє, ринувся назустріч небезпекам і пригодам. Він побував у Північній і Південній Америці, об’їздив пустельні рівнини Мексики. Часто життя його була на волоску від смерті. Співчуття Майї Рида визвольним рухам, де б вони не виникали, привело його в ряди революційної еміграції Лондона. Тісна дружба зв’язувала його з вождем угорської революції Лайошем Кошутом. До середини 50-х років він був уже популярним романістом. Однак не все в його творчості рівноцінно. Майн Рид випробував творчий підйом в 50-е роки, коли їм були створені кращі його романи. Серед них особливо слід зазначити роман “Квартеронка” (1856), у якому письменник намалював справжню й глибоко драматичну історію дівчини, що випробувала на собі всю тваринну жорстокість торгівлі рабами. В 1858 році Майн Рид публікує інший роман, що користується всесвітньою популярністю,- “Оцеола, вождь семинолов”. У цій книзі Майн Рид продовжує головну тему своєї літературної творчості – протест проти приниження людини, захист людського достоїнства незалежно від кольору шкіри. Оцеола, індійський вождь, образ великої художньої сили, символ поваги письменника до мужності, гордості й відвазі індіанців.
Класичним Авантюрно-детективним романом став “Вершник без голови” (1866) – книга, написана (як і багато хто інші) по безпосередніх враженнях Майн Рида, що приймало участь у війні США з Мексикою. Це типово авантюрний роман із пригодницькою інтригою, таємницями й гостросюжетними поворотами. Майн Рид малює складну атмосферу життя в Техасі незабаром після відторгнення його від Мексики американцями. Роман “Вершник без голови” відбиває еволюцію поглядів письменника на американську дійсність.
У ранніх добутках позначаються ще ілюзії Майн Рида стосовно американської демократії. Він вірив в американську волю. Після повернення в Англію й зближення з революційною еміграцією письменник починає розуміти й загарбницький характер американської війни в Мексиці, і антидемократичну політику правлячих кіл Америки. Відгомони цього прозріння можна знайти в романі Так змальований Кольхаун – учасник мексиканської війни – людин безпринципний, жорстокий і брехливий, котрий не зупиняється ні перед чим для досягнення своїх низинних цілей. Його моральний вигляд типовий для певних шарів суспільства, що проголошують: “Америка – для американців”, і підтримуючому політикові расової дискримінації не тільки негрів, але й інших націй не англосаксонського походження.
У романах Майн Рида його улюблені герої сильні й відважні, жінки ніжні й рвучкі, але в-той же час не уступають чоловікам у рішучості й самостійності. Життя героїв завжди неспокійна, повна несподіванок, чревата небезпеками. Вони – поборники честі й правди, непримиренні до всякої неправди й фальші, навіть якщо це може коштувати їм життя. На зло всім смертям вони виживають. Їхня удачливість і природжена тяга до мандрівок викликають замилування підлітка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)