Прекрасне не вмирає (за романом “Портрет Доріана Грея”)
Роман Оскара Уайльда “Портрет Доріана Грея” – один з найскладніших інтелектуальних творів кінця XIX століття. У ньому письменник зробив спробу відтворити життєву позицію сучасної йому людини з її проблемами та ставленням до життя.
Головний герой твору – Доріан Грей – втілення досконалої краси. Своїм життям він прагнув довести, що краса вища за істину та мораль, що вродливій людині дозволено переступати будь-які моральні закони.
На початку роману автор показує Доріана Грея як людину чесну і порядну, закохану в життя. Так,
Знайомство Доріана з лордом Генрі змінило все його життя. Відчувши вилив своєї вроди на людей та піддаючись життєвим вадам, юнак починає дивитися на світ очима старого лорда, який ставиться до всього з неприхованим скептицизмом.
Саме лорд Генрі змусив Доріана повірити в постулат, що краса “мас найвище право на владу і робить царями тих, хто її мас”. Повіривши в те, що молодість – єдина
Ще до знайомства з лордом Доріан закохався в молоду акторку Сибілу Вейн, яка захопила його своєю чарівною грою і була для нього взірцем краси та чистоти. Юнак навіть хотів одружитися з нею. Але, пам’ятаючи настанови лорда Генрі, він жорстоко відкидає її любов. Нещасна дівчина вчинила самогубство. Після загибелі Сибіли несподівано для себе самого Доріан побачив, що його бажання здійснилося: замість нього самого змінювалося намальоване художником обличчя. На портреті стали помітні сліди жорстокою вчинку, а сам Доріан Грей, як і раніше, залишався зразком довершеної краси.
Прихований від чужого ока, портрет став літописом життя Доріана, справжньої сутності якого ніхто не знав. Колись доброчесний юнак, зображений на полотні рукою талановитою майстра, перетворився на жахливого зморшкуватого старого. Вінцем усіх злочинів, скоєних Доріаном, стає вбивство художника – Безіла Холлуарда – творця таємничого двійника, який звільнив героя від усіх моральних обов’язків перед життям.
Згодом Доріан вирішив позбутися й самого портрета – німого свідка всіх його злочинів. Однак удар ножем, яким він хотів обірвати надприродне життя своєї душі в портреті, обриває і його власне життя.
Так у формі фантастичного вимислу О. Уайльд втілює свою думку про те, що мистецтво стоїть понад життям. “Мистецтво – дзеркало, в якому можна побачити своє відбиття, але воно не є самим життям”,- стверджував великий письменник. Доля Доріана Грея показує, що немає краси поза істиною, а істини поза мораллю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)