Прагнення до волі як духовної свободи у соціально-побутових піснях
Пісня! Як багато вона важить в історичному, громадському, суспільному житі ті українця протягом цілих віків! У ній – його минуле, сучасне і майбутнє, його погляди та світобачення. У ній найповніше виявилась душа народу, як тепер кажуть, його ментальність. XVІ-XVІІ століття – час розквіту українського героїчного епосу, багатьох пісень соціального спрямування. Вони чітко окреслюють сферу діяльності простого поневоленого люду. І уявляєш собі невеличке українське село, багато галасу, сліз, десь у натовпі чуєш:
Беруть мене у солдати. Багач
Співає сирота, якого вже “забрали” й віддали в рекрути. Наруга над духовним світом юнака – такий лейтмотив рекрутських пісень.
Погнали степом на примусову солдатську службу молодий цвіт України. Довго стелитиметься курява по дорозі, Чи повернуться вони додому живими і здоровими?
А ось з’являється гурт чумаків, який супроводжують озброєні козаки. Що за дива? Роги двох волів, які тягнуть дерев’яні мажі, пофарбовані у чорний колір, І між рогами прив’язана стрічка червоного кольору. Один із чумаків розповів, то його товариш дорогою помер.