Повчальне значення оповідання А. Чехова “Товстий і тонкий” А. ЧЕХОВ, Ч. ДІККЕНС – ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДСТВА
ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДСТВА
А. ЧЕХОВ, Ч. ДІККЕНС
Повчальне значення оповідання А. Чехова “Товстий і тонкий”
Шкільні роки залишають незабутнє враження для кожного, хоча розуміння цього приходить набагато пізніше. Зустріч колишніх однокласників і описав відомий російський письменник А. Чехов в оповіданні “Товстий і тонкий”.
На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два колишніх співучня. Вони дуже різні: один – тонкий, другий – товстий. Та й поводяться вони теж по-різному. Тонкий багато говорить,
У чому причина такої різкої зміни? Просто в тому, що колишній однокласник посідає вище місце у суспільстві. І ось забуто шкільні пустощі, а між друзями пролягла глибока прірва.
Як до всього ставиться товстий? Йому це не до вподоби, від “благоговіння, солодощів і шанобливої кислоти” тонкого товстого занудило. Він одвернувся і подав руку. Так і розійшлися вони, навіть не поговоривши по-дружньому. І, можливо, у них не виникне бажання зустрітися ще раз.
Ось остання сторінка твору – і сум огортає душу. Боляче дивитися на добровільне самоприниження, самознищення, плазування перед чинами. Такі люди, як тонкий, викликають зневагу. Але чиношанування існує й сьогодні. І тепер з ним порються усі порядні люди.
Яку науку я мав (мала) з оповідань А. Чехова?
Є письменники, які змушують замислитися над життям, його проблемами. До таких належить і відомий російський письменник XIX століття А. Чехов.
У своїх творах, зокрема оповіданнях, він порушував важливі морально-етичні проблеми людського буття. Не винятком є й оповідання “Хамелеон” та “Товстий і тонкий”. Прочитала ці твори й здивувалася, наскільки вони актуальні. Адже тема підлабузництва, чиношанування залишається актуальною і за наших часів. Скільки людей втрачають гідність, самоповагу, щоб тільки підлеститися до начальників різних рангів! Але не слід втрачати гідність у жодній ситуації, щоб не було соромно перед самим собою.
А. Чехов, змальовуючи подібні ситуації, прагнув розбудити кращі риси, що дрімають у душі людини. Недарма письменник сказав одного разу: “Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, якою вона є насправді”.
А ще митець завжди закликав “крапля за краплею вичавлювати з себе раба….”, як вчинив сам, ставши одним з найінтелігентніших людей Росії. Усе своє житні Д. Чехов прагнув, щоб люди стали кращими, і свято вірив у можливість цього.
На мою думку, А. Чехов – мов гарний вчитель, прагне допомогти нам самим зрозуміти свої помилки й уникати їх.