Показ безправного становища жінки-кріпачки в оповіданні Марка Вовчка “Горпина”
Безпосередні зустрічі і розмови з кріпаками, вивчення їхнього життя глибоко вражали Марка Вовчка і викликали в неї жагуче бажання розповісти правду, особливо про безправне становище жінок-селянок. В оповіданні “Горпина” письменниця створила типовий образ пана-ліберала і довела, що майже всі пани – люті вороги народу. Горпина – головна героїня оповідання – була “білолицею, гарною і веселою, а прудкою, як зайчик: і в хаті, й надворі в’ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж геть чутно її голосок дзвенячий”. Коли
Але помер старий пан, і почав молодий господарювати. Спочатку примусив кріпаків працювати не п’ять, а шість днів на тиждень, потім і всі сім. Пан був не дуже багатий, а любив жити в розкоші. Завів собі коней нових, купив коляску і їздив в місто грати на гроші. Сусідні панки казали: “Десь у вас тепереньки
Довелося і Горпині пізнати панської ласки. Занедужала в неї дитинка, кричить, плаче, а мати повинна йти на роботу. Взяла бідолаху із с^ою, але ж пан-ліберал стрічає її, розлютився і наказав десятнику віднести дитинку додому, щоб не відволікала Горпину від роботи. “А ти роби діло, коли не хочеш кари здобути!” – гримнув молодий пан на бідолашну жінку. Дівчинка, не здобувши медичної допомоги та гарного догляду, помирає. Від туги і болю збожеволіла кріпачка, “стоїть серед хати… аж почорніла, і страшно дивиться”. Жахливий випадок із селянського життя розповіла у своєму оповіданні Марко Вовчок. Вона була глибоко переконана, що кріпаччина – рабство, саме тому так непривабливо змалювала пана-ліберала. Наділивши Горпину позитивними рисами характеру, письменниця висловила свою любов і повагу до народу.