Почуття, передані поезією П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”

Одним із кращих віршів Павла Тичини для дітей є вірш “Хор лісових дзвіночків”. Ця поезія вирізняється своєю мелодійністю, музичністю. Кожний рядок передає велику любов поета до природи, його захоплення українськими краєвидами. Лісові дзвіночки співають прекрасну пісню весни. Вони славлять новий день і зустрічають його дзвоном. Вони люблять сонце, світлу тінь, розкішні сни і затишні гаї. Ніжно звертаються дзвіночки до хмар, які жене легенький вітерець, просять їх:

Линьте, хмари, ой прилиньте, хмари, – ясний день. Окропіте, нас благословіте:

День!

Навколишня природа, описана в поезії, здається живою. Ось прилинули хмари, і по золотому полю лягла тінь. А потім краплі жаданого прохолодного дощу вмиють і жито, і квіти, які, відчувши приємну прохолоду, усміхнуться:

Хай схитнеться – жито усміхнеться: Тінь!

Багато митців оспівували і оспівують красу рідного краю, його велич. Та не кожному дано поєднати дар поета, музиканта і художника одночасно. А Павлові Тичині вдалося, тому так високо була оцінена його перша збірка “Сонячні кларнети”. Поезії з цього шедевру, як сказав М. Бажан, поєднали в собі музику Космосу і Землі, Небес і Людини

як невід’ємної частинки Всесвіту. До збірки належить вірш “Гаї шумлять”. Він живописний, сповнений музики. Автор побачив незвичайну красу в таких звичайних речах, як шум гаїв, гул дзвону, шепіт трав. Закриваю очі, і бачу чудову картину, намальовану зеленими, блакитними і жовтими кольорами – кольорами життя, тепла, ніжності. Цьому твору притаманне гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи:

Я йду, іду – зворушений. Когось все жду – Співаючи. Співаючи-кохаючи Під тихий шепіт трав голублячий.

Павло Тичина володіє здатністю по-своєму бачити і відчувати світ, відкриваючи в ньому щось нове, ніким не бачене. У формі діалогу з тим, хто не був в Україні, будує поет вірш “Не був ти у наших краях”. Він хоче познайомити всіх з прекрасними краєвидами, які ніби оживають під пером митця: Не бував ти у наших краях! Там же небо – блакитні простори… Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Я вражена силою поетичного слова, яким П. Тичина оспівує, возвеличує земну красу, виражає любов до природи і закликає до збереження цього неоціненного багатства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Почуття, передані поезією П. Тичини “Хор лісових дзвіночків”