Початок літературної діяльності Михайла Булгакова
Булгаков народився 15 травня 1891 р. у Києві. Батько, Панас Іванович, викладав у Київській духовній академії курс історії західних віросповідань. Мати, Варвара Михайлівна, виховувала дітей, яких було семеро. Сім’я дала майбутньому письменникові дуже багато – виховала в нього любов до мистецтва, повага до людей і працьовитість. Дитинство і юність Булкагова пройшли в Києві, з яким зв’язане становлення художника. Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою й драматургією. Вивчав давні малюнки й написи в церквах, відвідував
На Андріївському спуску втримувалася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбиних у романі ” Біла гвардія ” і п’єсі “Дні Турбиних”. Зараз у цьому будинку – меморіальний музей письменника.
Після закінчення гімназії надійшов на медичний факультет Київського університету. У роки навчання прийшла перша любов, в 1913 р. він обвінчався з Тетяною Лаппа. Але Перша світова Війна, революції й громадянська війна назавжди розлучили їх. Здавши випускні іспити екстерном, почав працювати лікарем – у Чернівцях, Кам’янцю-Подільському, Смоленську. Перші
Початок літературної діяльності пов’язане з Москвою. В 20-х роках він писав нариси й оповідання, у яких виражав надію на суспільні зміни (“Майбутні перспективи”, “Торговельний ренесанс” і ін.). Але надалі надія змінилася гірким розчаруванням. “Дьяволиада” ( 1923-1924) відкрила новий етап у Творчості Булкагова. У цій сатиричній повісті показана трагедія “маленького” радянського чиновника Короткова, що нікому не потрібний. Його комусь захистити від страшної, диявольської сили (“щось сіре із чорними дірами”), що знищує все на своєму шляху.
Образ Короткова можна зрівняти з гоголівським Акакием Акакиевичем (“Шинель”). У цьому добутку здалася характерна ознака художнього методу письменника – об’єднання комічного й трагічного. “Фатальні яйця” (1924) – фантастична повість, дія в якій відбувається в недалекому майбутньому – 1928 р. Професор Персиків відкрив чарівний промінь, що може прискорювати ріст живих організмів. Хоча можливості наукового відкриття ще не з’ясовані остаточно, авантюрист Рокк використовує червоний промінь для вирощування величезних курей.
Але замість курячих яєць йому завезли зміїні, з яких вилупилися гігантські гадюки. Кульмінаційним моментом повести є похід змій на Москву, лише несподіваний мороз урятував жителів міста від навали. У такій символічній формі письменник попереджав про небезпеку порушення природної, духовної й соціальної еволюції. Промінь Персикова має колір радянського прапора, тому асоціюється із соціалістичними змінами, які не сприйняв Булкагов, передчуваючи майбутні катастрофи. Своєрідність фантастики полягає в тім, що, з одного боку, вона викриває недоліки суспільства, а з іншого боку – дає художній прогноз. “Собаче серце” (1925) – сатирична повість, у якій Мова йде про медичний експеримент перетворення собаки в людину.
Професор Преображенський покладав більші надії на своє наукове відкриття, але, хоча практична частина експерименту вдалася, моральний аспект не задовольнив професора: гарний пес Кулька стала грубим чоловіком Кульковим. Всі спроби перевиховати його не вдаються, він стає ще гірше під впливом ганебного впливу суспільства. Повість побудована за принципом парадокса, що полягає в тім, що поводження Шарикова не тільки не засуджується оточенням, а, навпаки, заохочується ім. Виявилося, що Кульок цілком підходить новому суспільству, його навіть призначають на посаду “завотдела по боротьбі з котами”. У цей час на сторінках радянської печатки тривали дискусії про виховання нової людини соціалістичного типу. Булкагов у сатиричній формі показав, що може вийти з людини в процесі революційних зрушень.
Він заперечував будь-які неприродні засоби втручання в закони природи, культури й суспільства. Роман “Біла гвардія” (“Біла гвардія”), п’єси “Дні Турбиних” (“Дні Турбиних”) і “Біг” (“Біг”) (1925-1928 роки) становлять трилогію про долі російської інтелігенції. Їх поєднує образ центрального героя, у якому втілені духовні пошуки автора. В “Білій гвардії” Олексій Турбін трагічно сприймає події революції й громадянської війни, відчуваючи погрозу знищення духовності. Але він не тікає від дійсності, а намагається визначити своє місце в подіях, ставлячи перед собою питання: “Як бути? Як жити?”.
Однак у романі відповіді на них ще немає. У п’єсі “Дні Турбиних” Олексій Турбін уже все вирішив: для нього, як і для інших інтелігентів, не існує виходу – стріляти у свій народ він не може, тому шукає смерті й гине, рятуючи молодих юнкерів. У п’єсі “Біг” Булкагов показав, що могло б бути з Олексієм Турбиним, якби той не загинув під час громадянської війни й виїхав в еміграцію. Генерал Хлудов, головний герой “Перегони”, урятувався від більшовиків, однак щиросердечний біль не стихає: жити в розриві з батьківщиною він не може, але прийняти неї – криваву й жорстоку – також не в силах.
Хлудов, як і Олексій Турбін, шукає смерті, йому залишається одне – самогубство. Письменник показав духовну драму інтелігенції, руйнування культурних основ суспільства, порушення моральних принципів. У трилогії невипадково звучать мотиви світової класики (Й. В. Гете, А. Пушкіна, Ф. Достоєвського, Д. Байрона й ін.) – як нагадування про втрачені гуманістичні цінності. Життя й творчість Булкагова пов’язані з Московським художнім театром, але багато хто його п’єси були заборонені. Письменника труїли протягом усього його творчого шляху. В 1926 р. після обшуку у квартирі був конфіскований рукопис повести “Собаче серце”, що до кінця 80-х років була заборонена цензурою. В 1928-1929 році зняли з репертуару сатиричні п’єси “Багряний острів” і “Зойкина квартира”.
В 1929 р. И. Сталін у відкритому листі до драматурга В. Білоцерківському назвав добутку Булкагова “непролетарською літературою, яку необхідно знищити”. Фактично це був офіційний вирок письменникові, для якого відтепер були закриті двері всіх редакцій. У липні 1929 р. Булкагов звернувся до Сталіна із проханням дозволити йому виїхати за кордон, але вона залишилася без відповіді. Розпачливим лементом людини, якому вже нема чого було втрачати, став лист письменника до уряду СРСР, написане 28 березня 1930 року, що свідчило про те, що автор його не відступив від своєї позиції й почали відкритий діалог із владою. Тому невипадково проблема “художник і влада” стає головної в його добутках 30-х років.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)