“Поблажливості прошу я у вас…” (за творчістю Аполлінера)
У 10-20-х роках XX століття у Франції виник сюрреалізм, становлення якого пов’язують з іменем відомого поета – Гійома Аполлінера. З юнацтва Аполлінер цікавився мистецтвом багатьох країн світу, вивчав російський та український фольклор, захоплювався історією запорізьких козаків.
На початку 900-х років поет багато уваги приділяє живопису, захоплюється кубізмом, який спонукає його шукати нові форми в поезії. Велике значення для Аполлінера мала щира дружба з видатним митцем Пабло Пікассо. Саме в цей час поет цікавився “простотою ліній”,
Але основним внеском Аполлінера в розвиток французької літератури стало вміння об’єднати фантастичне та сатиричне, героїчне та інтимне, комічне та трагічне. Його вірші стали багатотемними, з глибоким філософським підтекстом. Своє мистецтво Аполлінер назвав сюрреалізмом, тобто “новим реалізмом”, у якому він бачив можливість інакше виразити своє сприйняття дійсності.
Гійом Аполлінер прагнув відчути життя в усіх його виявах. Він писав: “Ні, не треба шукати суму в моїй поезії, а лише
Там нові вогні н небачені барви,
Тисячі незрозумілих фантастичних явищ,
Які треба перетворити в реальність.
Французький митець любив вслухатися в бесіди і суперечки друзів, занотовував у захалявній книжці щось цікаве і потім використовував це у своїх віршах, і нині його вважають одним із творців “поеми-бесіди”, що стала цікавою особливістю французької поезії.
Смерть не дала змоги Аполлінеру вступити в боротьбу зі “старим світом”. Він назавжди залишиться в пам’яті людей співцем поезії свого часу. Його твори стали величним надбанням світової культури.
Смійтеся люди!
Чужі і близькі мені, наді мною ви смійтесь,
Тому що є багато такого, про що я сказати вам не смію.
Так багато, що ви мені самі сказати не дасте.
Поблажливості прошу я у вас.