ПІСНЯ ПРО ВІЩОГО ОЛЕГА – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837)
ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА НА ПОЧАТКУ XIX ст.
ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837)
ПІСНЯ ПРО ВІЩОГО ОЛЕГА
Збирається віщий1 Олег-войовник
З хозарами2 знов воювати;
За напад – мечам і пожарам прирік
Він ниви хозарські і хати.
Із військом своїм, в царгородській броні,
Князь їде полями на вірнім коні.
Із темного лісу старий чарівник
Виходить назустріч поволі,
Перунові тільки покірний старик,
Провісник він людської долі.
В мольбах, в ворожбі все життя він провів.
І князь біля нього коня зупинив.
“Повідай,
Чи скоро я землю покину?
Чи скоро, на радість моїх ворогів,
Мене покладуть в домовину?
Не бійся, будь чесний в своїй ворожбі –
Баского3 коня подарую тобі”.
“Волхви4 не бояться земних владарів,
Волхвам – за пророче їх слово –
Не треба багатих князівських дарів, –
Правдива і вільна їх мова.
Хоч роки майбутні таяться в імлі,
Та бачу я долю твою на чолі.
Послухай, що скаже тобі ворожбит:
Ти славний своїми боями,
І твій ворогами не здоланий щит
Царграда оздоблює брами;
І хвилі, і землю скорив ти в бою,
І недруги
І моря бурхливого зрадницький вал
Твої не пошкодив вітрила,
Тебе не поранив лукавий кинджал,
Ворожа стріла не вразила…
Не відаєш ран ти у грізній броні,
Бо є охоронець у тебе в війні.
Твій кінь бойових не лякається діл,
Він, пановій волі покірний.
То смирний стоїть перед хмарами стріл,
То скаче, товариш твій вірний.
Його не лякає жорстока борня5…
Але від свого ти загинеш коня”.
Олег усміхнувся; одначе чоло
Прорізала думка журлива.
Він, спершись рукою на бранне6 сідло,
Злізає з коня мовчазливо;
І вірного друга князівська рука
Востаннє голубить, ласкава й легка.
“З тобою, мій друже, мій вірний слуга,
Пройшов я походи великі;
В стремено твоє вже не ступить нога,
Нам час розлучитись навіки.
Прощай, утішайся у лузі щодня!
Ви, отроки-друзі, візьміть-но коня.
У луг одведіть, де трава запашна,
Попоною спину вкривайте,
Добірного завжди давайте зерна,
Водою з джерел напувайте”.
І отроки миттю з конем одійшли,
І князю нового коня підвели.
Олег бенкетує між друзів своїх
В гаю, на зеленому схилі;
Їх кучері білі, як ранішній сніг
На предківській славній могилі.
Дружинники згадують юність свою,
Коли з ворогами рубались в бою.
“А де мій товариш, де кінь мій баский? –
Промовив Олег своїм слугам:
– Скажіть, чи здоровий, чи досі, легкий,
Розкішним він бігає лугом?”
І чує слова: на крутому горбі
Давно відпочинок знайшов він собі.
І голову буйну Олег похилив
І думає: “Що ж чарування?
Коли б не послухав брехливих я слів,
Відкинув дурне віщування,
Носив мене б кінь до останнього дня!”
І хоче він бачить останки коня.
Ось їде могутній Олег до ріки,
З ним гості його посивілі,
І бачить: коня благородні кістки
Лежать на Дніпровому схилі;
Їх миє негода, їх порох вкрива,
Над ними шумує шовкова трава.
І, тихо ступивши на череп німий,
Князь мовив: “Спи, друг одинокий!
Тебе пережив твій хазяїн старий,
І от, як скінчу свої роки,
Не ти на траву упадеш запашну
І кров’ю жаркою напоїш труну!”
І мовив Олег тоді друзям своїм:
“Чи кістка страшна мені тлінна?”
Із жовтого черепа тихо між тим
Гадюка повзла домовинна:
Круг ніг його чорним кільцем обвилась,
І крикнув зненацька ужалений князь.
Схиляються гості над тілом в журбі,
У келихах піняться вина;
Князь Ігор і Ольга сидять на горбі;
Хмільна бенкетує дружина.
Дружинники згадують юність свою,
Коли з ворогами рубались в бою.
– Де князь зустрічається з чарівником?
Що хвилює князя?
– Що робить волхвів вільними у своїх судженнях?
– Що бачить ворожбит у минулому Олега?
1Віщий – тут. мудрий.
2Хозари – кочівники, які жили в південних степах, часто нападали на Київську Русь.
3Баский – гарячий, норовистий.
4Волхви – язичницькі жерці.
– Що прорікає ворожбит Олегові?
– Як Олег сприйняв пророцтво?
– Яким художник побачив князя Олега?
– Яким почуттям огорнута сцена прощання Олега з конем? Якими художніми засобами це передано?
5Борня – боротьба.
6Бранний (від брань) – той, що пов’язаний з війною, битвою, боєм.
– У чому кається князь?
– В описі Олега знайди по – етичні епітети.
Що вони підкреслюють?
– Зачитай слова, якими Олег висловив вдячність другові.
– Яка розв’язка легенди?
– Про що розповідає автор в епілозі?
Спостереження
Запитання і завдання
Прочитай “Пісню про віщого Олега”. Зверни увагу на розгортання і наступність подій.
Які історичні події згадуються у творі?
Де і як закінчується життєва історія Олега?
Хто з відомих тобі історичних постатей згадується в поетичному тексті?
Аналіз
Художні особливості балади
Знайди опис Олегового коня й визнач, за допомогою яких художніх засобів опоетизовано образ вірного княжого друга.
Зачитай уривки, у яких змальовано князя Олега. Як поет підкреслює його поміркованість, відданість дружбі, особисту силу й мужність, його людську гідність?
Ворожбит, як представник вищого надземного світу, не залежить від волі земних володарів. Знайди в його зверненні до Олега протиставлення людських і божественних уявлень про справедливість.
Знайди й виділи інтонаційно сцени трагічного звучання. Визнач художні засоби поетизації давньоруської минувшини в баладі “Пісня про віщого Олега”.
Епілог – підсумкова частина твору, опис ситуації рівноваги після розв’язки.
Поетизація – прикрашене зображення дійсності.
Розвиток мовлення
– У яких інших відомих тобі творах Пушкін виявив зацікавленість історією Київської Русі? Перекажи їх зміст.
Робота в групах.
– Прослухайте музичну увертюру, тематично пов’язану з темою Київської Русі (наприклад, до опери О. Бородіна “Князь Ігор”). Продекламуйте баладу Пушкіна під супровід мелодії. Що змінилося у ваших враженнях?
Узагальнення
Знайди слова й вирази, на підставі яких можна твердити, що в основу твору покладено легенду. Свою відповідь аргументуй.
Легенда подібна до чарівної казки. Проте на відміну від казки в ній ідеться про якесь типове місцеве явище чи справжні події минулого. Легенда завжди пов’язана з конкретною місцевістю, з історією того чи іншого народу, реальною особистістю.
1Ретивый – тут: швидкий, баский.
Читаємо мовою оригіналу
(Уривок)
Пирует с дружиною вещий Олег
При звоне веселом стакана,
И кудри их белы, как утренний снег
Над славной главою кургана…
Они поминают минувшие дни
И битвы, где вместе рубились они…
“А где мой товарищ? – промолвил Олег, –
Скажите, где конь мой ретивый1?
Здоров ли? Всё так же легок его бег?
Всё тот же ль он бурный, игривый?”
И внемлет ответу: на холме крутом
Давно уж почил непробудным он сном.
Могучий Олег головою поник
И думает: “Что же гаданье?
Кудесник, ты лживый, безумный старик!
Презреть2 бы твоё предсказанье!
Мой конь и доныне носил бы меня”.
И хочет увидеть он кости коня.
Вот едет могучий Олег со двора,
С ним Игорь и старые гости,
И видят – на холме, у брега Днепра,
Лежат благородные кости;
Их моют дожди, засыпает их пыль,
И ветер волнует над ними ковыль.
Князь тихо на череп коня наступил
И молвил: “Спи, друг одинокий!
Твой старый хозяин тебя пережил:
На тризне3, уже недалёкой,
Не ты под секирой ковыль обагришь
И жаркою кровью мой прах напоишь!
Так вот где таилась погибель моя!
Мне смертию кость угрожала!”
Из мёртвой главы гробовая змея,
Шипя, между тем выползала;
Как чёрная лента, вкруг ног обвилась,
И вскрикнул внезапно ужаленный князь.
Ковши круговые, запенясь, шипят
На тризне плачевной Олега;
Князь Игорь и Ольга на холме сидят;
Дружина пирует у брега;
Бойцы поминают минувшие дни
И битвы, где вместе рубились они.
Порівняння оригіналу і перекладу
– Порівняй художні засоби, якими послуговувалися поет і перекладач.
– Які відмінності у використанні епітетів можна помітити?
– Як вони вплинули на твоє сприйняття поетичного образу?
– Які давньослов’янські слова і вирази трапляються в оригіналі й перекладі?
2Презреть – тут. не звернути уваги, знехтувати.
3Тризна – поминки.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)