Підлітки – “мисливці” у романі Вільяма Джеральда Голдінга “Володар мух”
Саме через ці образи письменник досліджує “найнебезпечнішу тварину – людину”.
Не протистояти обставинам, у яких вони опинились на безлюдному острові, не боротись за своє спасіння, як Робінзон Крузо, а пристосуватись до всього, знайти виправдання власним лінощам і вседозволеності. Саме “мисливці” на чолі із Джеком Мерид’ю уособлюють ці якості. Мораль і закон, які роблять спробу встановити на безлюдному острові діти, які потерпіли авіакатастрофу,
швидко розвалюються під тиском сили і терору хлопчаків-фашистів на чолі із Вождем Джеком. На відміну від розумних підлітків Хрюші та Саймона, морально стійкого Ральфа Джек нічого із себе не представляє, він тільки староста церковного хору, і навіть “до-дієз” може взяти. Ось і всі претензії на виняткову особистість.
Однак саме він, а не розумні, розсудливі хлопці Ральф, Саймон, Хрюша, можуть повести за собою юрбу: він орієнтує їх на легке життя. Справді, щоб підтримувати багаття, треба працювати, носити під палючим сонцем дрова, гілля, а це важко, незвично, нудно. І навіть цікавість – ця риса
героїв “Острова скарбів” Стівенсона, “П’ятнадцятилітнього капітана” Жуля Верна – швидко минає. Спільними для підлітків виявляються лінь, жадоба веселощів, нечупарство. Тому так легко відчувати себе “мисливцем” – під розфарбованою глиною фізіономією легше заховати сором, звикнути до вседозволеності. Пісні, танці, відсутність елементарних санітарно-гігієнічних норм – не треба митися, розчісуватися, можна влаштувати туалет прямо під деревом, з якого рвеш фрукти. Спрацьовує старий, відомий ще у Стародавньому Римі, звичай: “хліба і видовищ”. Джек люто ненавидить Ральфа – за відкритість і людську привабливість, Хрюшу – за розум і логіку, всіх інших – за внутрішній спротив насиллю. Сам письменник темне начало душі Джека пояснює як безумство, бо інакше не можна пояснити жорстокість і садизм у дитині. Останні рядки роману насторожують ще більше – Джек уникає відповідальності за все (двоє підлітків убиті, один малюк згорів у багатті, острів спалено), і ця обережність лякає ще більше. Та ще страшнішою фігурою є Роджер – він виростає під “крилом” Джека, і перевершує своєю патологічною жорсто-кістю свого вчителя. Автор роману був викладачем середньої школи, добре знав душу і серце підлітків. У цій книзі він показав і добре, і зле, що є в кожній людині, попереджуючи нас, щоб ми не дали загинути в собі світлому і чистому началу яке є у кожній дитині.
