Періодизація української літератури (за історико-хронологічним принципом)
І. Прадавня українська література (до XIV Ст.)
“Велесова книга” – найдавніша пам’ятка V – IX ст., скрижалі буття українського народу в прадавні часи.
У прадавній українській літературі слід розрізняти дві основні форми: усну народну творчість (пісні, легенди, казки, прислів’я тощо) і книжне письменство (літописи, сказання, повчання, зводи літописів).
Остромирове Євангеліє (1056 – 1057), найстаріша книга, що дійшла до нас, написана уставом (техніка вимальовування літер окремо одна від одної).
Біблія (з грец. “книга”)
Давньоруська рукописна книжність, з Апостола (1574) та Острозької Біблії (1581) українське книгодрукування.
Українська Література періоду Київської Русі (фольклор І Писемна література) •Перекладна світська література (житійна література, природничо-наукова література):
Збірник афоризмів “Пчола”;
Природничо-наукові Твори (“Шестиднєв” Іоанна Екзарха, “Фізіолог”, підручник з географії “Християнська топографія” тощо); хронографи,
•Оригінальна світська література – твори, написані давньоруською літературною мовою:
Житія святих;
Поочання, проповіді, послання (“Повчання дітям” Володимира Мономаха, проповіді Кирила Туровського, “Слово про Закон і Благодать” Іларіона тощо);
– ораторська проза;
Літописи, історичні хроніки (“Повість временних літ”, Київський літопис, Галицько-Волинський літопис);
Поеми (“Слово о полку Ігоревім”) тощо. //. Давня українська Література ( XIV – XVIII Ст.) Література XIV – XV Ст.
Перекладна література З грецької, сербської, болгарської мов (повість “Олександрія”);
Оригінальна література (нові редакції “Києво-Печерського патерика”, нові списки “Хождєнія” Данила Паломника, проповіді, послання, повчання Фотія, Григорія Цяблака, літописи: “Литовський літопис”, “Короткий київський літопис” тощо). Література XVI – XVIII Ст.
Полемічна література – Твори українських письменників кінця XVI XVII ст., спрямовані проти католицизму на захист православ’я та проти верхівки православного духовенства, яке прийняло унію.
Петро Скарга “Про єдність церкви Божої”.
Мелетій Смотрицький “Тренос”.
Іван Вишенський “Послання до всіх, в Лядській землі живущих”, “Послання до князя Острозького”, “Послання до єпископів”, “Викриття диявола-світодержця”.
Герасим Смотрицький “Ключ царства небесного” (1587 р.);
Василь Острозький (Суразький) “Книжиця” (1588 р.);
Стефан Зизаній “Казання св. Кирила…” (1596 р.);
Христофор Філалет “Апокрисис” (1598 р.);
Захарія Копистенський “Палінодія, або Книга оборони” (1622 р.) та ін.
Історична проза Прозові твори, у яких зображені важливі для долі народу події минулого на документальній основі (козацькі літописи: “Літопис Самовидця”, ” Історія Русів”, “Сказання про війну козацьку з поляками” Самійла Величка, “Літопис галицького полковника Григорія Грабянки”).
Поезія:
Україномовна (Климентій Зіновіїв “Про багатства і про злидні…”, “Про ратаїв, “Про школярів, що дрова крадуть, і про школу”, Григорій Сковорода “Сад божественних пісень” (збірка ліричних поезій), Памво Беринда “На Різдво Христове”);
Польськомовна (Лазар Баранович “Про мир”, “Про сонце”);
Латиномовна (Павло Русин “Похвала поезії”, Симон Пекалід “Про Острозьку війну”).
– Драматургія
Шкільні драми на різдвяні, великодні, історичні Теми (“Володимир” Феофана Про-коповича, “Милість Божа” невідомого автора, “Олексій, чоловік Божий” Аноніма, ” Воскресіння мертвих” Григорія Кониського);
Інтермедії (інтерлюдії) – побутові гумористичні сценки, які йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми або трагедії (Інтермедія друга по третьому акті до
“Трагедії, або образу смерті” Якуба Гаватовича, “Власнотворний образ. Третя інтерлюдія” Митрофана Довгалевського);
Вертепні драми (“Цар Ірод”). ///. Нова українська література XIX – Початку XX Ст.
^раінська література дошевченківського періоду (від виходу “Енеїди” І. Котляревського^.
Література 40 – 60-х Років XIX ст. (шевченківський період). – Лір&гвітька Література 70 – 90-х років XIX ст.
Українська література кінця XIX – початку XX ст. IV Новітня українська література ( XX – початок XXI Ст.) Література за часів Центральної Ради, УНР.
Літературний процес 20-х років (поступова ліквідація національного відродження України).
“Розстріляне відродження”; ідеологічна література соціалістичного реалізму. Література періоду війни 1941 1945 рр. Друга хвиля еміграції. Українська література в післявоєнний період.
Література в період відродження 60-х років, яью-йоркська група в діаспорі. Літературний процес 70 – 80-х років в умовах ідеологічного засилля, репресій, форсованої русифікації.
Українська література періоду розпаду СРСР й утвердження національної і державної незалежності України.
Література на сучасному етапі (XXI ст.).
Усна народна творчість – Загальна характеристика
Основою і водночас складовою частиною літератури є фольклор. “Народна творчість – це той грунт, на якому виростають і література, і театр, і Музика, і образотворче мистецтво – і без якого вони засохли б. Звичайно, далеко не кожний художній твір будується безпосередньо на народній основі. Але кожний справді художній твір виростає неодмінно на народному грунті, на грунті народного світогляду”, – підкреслював видатний поет І вчений М. Т. Рильський у своїй статті “Краса і велич народної творчості”.
Фольклор (від англ. ІоШ-Іоге Народна мудрість; народне знання) художнє відображення дійсності в словесних, музичних, хореографічних, драматичних формах колективної народної творчості, пов’язаної з життям і побутом народу (народна творчість) (у широкому значенні); словесна творчість народу (у вузькому).
Характерні ознаки фольклору Колективність;
Усна форма творення і реалізації; постійні форми;
Строга послідовність композиції; повторюваність; традиційність; варіантність;
Відсутність автора (анонімність); простота і прозорість стилістики; переважання дієслівних рим; тривалий час творення (доповнення) багатьма поколіннями.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)