Патріотизм “Слова про похід Ігорів”
Серед усіх пам’яток прадавньої української літератури визначне місце займає “Слово про похід Ігорів”, що є твором високопатріотичним і високохудожнім. Події, зображені в “Слові про похід Ігорів”, є трагічними для історії нашого народу. Це період феодальної роздробленості й занепаду могутньої держави Київська Русь. Затьмарені пошуками наживи, нових земель, руські князі ворогують між собою, з сусідніми племенами, підриваючи силу народу й країни. Полум’яне слово автора твору з болем розповідає про поразку Ігоревого війська, що
На противагу гордому, честолюбному князю Ігорю зображено образ князя Святослава, мудрого правителя, що прагне об’єднати руські землі, припинити чвари і зміцнити державу.
Окремо виділяється образ Руської землі, яка для автора є і народом, і державою, і природою. Вона, як жива істота, страждає від нападів кочовників та суперечок між своїми
Автор “Слова про похід Ігорів” створив неперевершений шедевр, цінний не тільки для української, а й для світової культури. Використавши невичерпні багатства фольклору, створивши оригінальні образи, митець виявив високий патріотизм, закликаючи до об’єднання та зміцнення держави. Його велична сила таланту й відданість рідному краю гідні наслідування, актуальні й сьогодні.
“Слово о полку Ігоревім” – геніальний витвір києво-руського письменства. Цей Твір стоїть поруч з такими пам’ятками, як індійський та іранський епос, англійський епос “Беовульф”, Французька “Пісня про Роланда”, німецька “Пісня про Нібелунгів”.
Створене напередодні татарського лихоліття, воно перейняте тривогою за долю України-Русі, сповнене глибоким патріотичним почуттям.
Князь Ігор – головний герой пам’ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім’я рідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: “Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути”. Ігор закликав русичів або “голову свою положити, або напитися шоломом з Дону”. Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п’ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: “золото, і наволоки, і дорогі оксамити”. Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди – “черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище”.
Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: “молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули”. Князя Ігоря було взято у полон.
Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: “Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця”. Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: “Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов’ї веселими піснями світ просвічають”.
Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь “на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком… Полетів соколом над млою…”
Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: “Землі раді, городи веселі”. Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських людей.
“Слово о полку Ігоревім” пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об’єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу – “Слова о полку Ігоревім”.