Особливості стилю О. Уайльда – ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ” ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОМАН. ЙОГО ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ
РОМАН РАННЬОМОДЕРНІСТСЬКОЇ ДОБИ
ОСКАР УАЙЛЬД (1854-1900)
” ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ” ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОМАН. ЙОГО ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ
Особливості стилю О. Уайльда
Оскар Уайльд виробив свій особливий “декоративний” стиль оповіді. Докладно смакуючи деталі, він описує інтер’єр, одяг і зовнішність героїв, коштовності й прикраси, дерева й квіти. Усе, що зображує письменник, як правило, є надзвичайно мальовничим, витонченим, вишуканим: “З перського дивана, де лежав лорд Генрі Уоттон, можна було побачити лише блиск золотаво-ніжного,
Оскар Уайльд – моральний іммораліст?
У багатьох творах Уайльда його ж імморалістські гасла заперечуються і розвінчуються. Так, майже всі його комедії будуються на спокуті, розплаті героїв за колись учинений антиморальний поступок. Те саме бачимо і в казках, де показана неможливість служіння красі без опори на доброту й моральність. Такою є тема казок
У системі епітетів, порівнянь і метафор, що їх використовує Уайльд, є квіти й мінерали. За це його іноді навіть називали “ботаніком і мінералогом” у літературі. Однак деякі дослідники вважають, що він радше був “квітникарем і ювеліром”, адже квіти цікавили його лише після того, як садівники виростили їх на клумбі, а мінерали – лише тоді, коли ювеліри перетворили їх на коштовне каміння. “Мистецтво вище за природу і не може її наслідувати”, – стверджує письменник. Навпаки, це природа повинна прагнути до наслідування мистецтва, тому кров має нагадувати рубін, синє небо – сапфір, а зелена трава – смарагд, і аж ніяк не навпаки.
У творах Уайльда основним об’єктом опису є не природа чи людина, а барвистий світ речей, найчастіше інтер’єр чи натюрморт: коштовні камені, меблі, тканини тощо. Навіть природа в нього стає “штучною”, “обробленою”, часто – частиною того ж таки інтер’єру. Прагнення до мальовничої багатобарвності зумовлює тяжіння письменника до східної екзотики й навіть казковості, а для його стилістики характерні мальовничі розгорнуті порівняння, часто деталізовані.
Оскар Уайльд, прагнучи вишуканих відчуттів, перетворює логіку мислення на певну естетичну гру, надаючи перевагу формі відточених афоризмів, уражаючих парадоксів й оксиморонів. Тому головну цінність має не стільки істинність думки, скільки гострота її втілення, гра слів, надлишок образності, побічних змістів, і все це притаманне його афоризмам.
Парадокси Уайльда відтінюють протиріччя між зовнішньою й внутрішньою сторонами зображуваного ним лицемірного великосвітського середовища. Водночас їх призначення значно ширше – це ще й демонстрування суперечливості людського розуму й знання, умовності усталених понять.
Оскар Уайльд та імпресіонізм
З одного боку, велика увага до впливу на сприйняття читача (розмаїтість і поєднання звуків, кольорів, запахів), прагнення вразити його споріднювали стиль Уайльда з творчою манерою імпресіоністів. Проте в його творах немає розчинення предметності в потоці вражень (“імпресій”). За всієї барвистості стилю, творам письменника притаманні ясність, замкнутість, відточеність форми предмета, який не розпливається й зберігає чіткість контурів. Тож, наприклад, казки Уайльда стали хрестоматійними завдяки простоті, логічній точності та ясності мовного оформлення.
Усі згадані й не згадані риси та штрихи у своїй сукупності та взаємодії утворюють те, що називається особливістю індивідуального стилю Оскара Уайльда.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)