Особливості лицарської поезії (на прикладі поезії Джауфре Рюделя та Бертрана де Борна)
І. Загальна характеристика лицарської поезії. (Лицарська поезія – особливе яви
Ще середньовічної літератури. Характеризується розвитком нових жанрів, але найбільше – особливостями світосприйняття та мислення. Лицарське життя поетизується: поетизуються і військові походи, і – особливо – лицарське кохання до Чарівної Дами (так лицарі називають свою кохану). Мотив служіння проходить крізь більшість творів лицарської поезії. Часто трапляються й картини природи, але вони не бувають центральним образом вірша.)
ІІ. Найвидатніші
1. Джауфре Рюдель. (Найяскравіший представник любовної лірики. Увів в поезію образ коханої, що живе далеко. За нею тужить ліричний герой, він не має змоги її бачити, носить її образ у своєму серці. Найчастіше писав у жанрі канцони. Канцона виникає як особливий жанр пісні про лицарське кохання, у канцоні обов’язкове оригінальне чергування рим у кожному новому творі, остання строфа коротша за інші та містить пряме звертання до тієї, кому присвячена канцона. Вершина розвитку жанру канцони – творчість Петрарки. Більшість творів Рюделя присвячені темі кохання, яке
2. Бертран де Борн. (Більшу частину творчості цього поета складає військова лірика, так звана “службова пісня”, сирвент, або сирвентес. Така лірика закликала лицарство до участі у військових діях, мужності, адже не воювати для середньовічного лицаря було ганебно. Крім того, війна була чи не єдиним способом заслужити собі землю та майно. Важливо, що де Борн пише не тільки військову лірику, а й сатиричні твори, саме з подібних творів пізніше утворюється жанр памфлету. У своїх сатирах де Борн висміює більшість тогочасних феодалів. Любовна тема у ліриці Бертрана де Борна розкрита меншою мірою.)
ІІІ Значення лицарської поезії Середньовіччя та її вплив на поезію пізніших віків.