Особливості бунинской прози (по оповіданнях “Пан із Сан-Франциско” і “Сонячний удар”)
У своїх творах Бунін, з одного боку, показував картину свого часу (рабство одних, непомірне панування інших), а з іншого боку – розкривав таїнства людської душі, викриваючи дурні якості зовні чималих людей і показуючи позитивні – негідників і безнадійних з погляду суспільства. Бунін малював також образи людей, вибитих зі звичної колії життя. Письменник припускав, що в екстрених ситуаціях у людини немає ні часу, ні можливості маскуватися, і він з’являється перед навколишніми такої, який є на самій справі
И. А. Бунін досяг високої майстерності
Подібна авторська гіркота
У своєму оповіданні автор викриває бездушшя миру багатіїв, їхня черствість. В “Пані із Сан-Франциско” зазначений єдино можливий кінець життя цієї людини, адже він сам був холодним, розважливим, піклувався тільки про матеріальне благополуччя. Його душу зачерствіла ине могла більше існувати в подібній обстановці. Можливо, тим, що автор не дав героєві імені, а визначив його просто “паном із Сан-Франциско”, він бажав підкреслити його марність для суспільства, для миру, зрештою, для самого себе
Інша ситуація складається в оповіданні “Сонячний удар”. У ньому герої – далеко не байдужі “сухарі”, навпроти, вони здатні на сильні щиросердечні пориви. Вони з головою занурюють у безодню блискавично, що нахлинули почуттів, але, на жаль, у кожного з них – своє життя, крім цієї випадковості, у них налагоджений побут і матеріальне благополуччя. Зважитися проміняти все це на мрячну можливість бути щасливими в любові – це не для них. Зробити ризикований крок буквально в нікуди може не кожний, очевидно, тільки одиниці з тисячі. Не випадково й оповідання називається “Сонячний удар”: герої як би осліплені один одним, вибухом почуттів, поглинені любов’ю й готові на все. Однак наслідку від удару недовгі. Ранком усе стає як колись, героїня їде, про неї далі не повествуется.
Але от у душі її попутника залишається почуття безвихідності. Він і сам не може зрозуміти, що його гнітить. Просто йому недостатньо моментального щастя, він створений для любові. Бути щасливим всю життя не дозволяє собі сама людина. У цьому й трагедія, у цьому й суть бунинских добутків. Письменникові боляче за своїх побратимів, які по яким-небудь – дурним, на думку Буніна – причинам самі калічать свою долю