Основні критерії правильного мовлення
Значення культури мовлення в житті суспільства важко переоцінити. У наш час ми не можемо залишатися байдужими до погрози збідніння російської мови, втрати їм образності, емоційності, благозвучності. На розум мені прийшли такі слова И. С. Тургенєва: “Ти один мені підтримка й опора, об велику, могутню, правдиву й вільну російську мову”. Але ми самі ж безжалісно псуємо його, бездумно спотворюємо, спотворюємо… Як же допомогти нашій мові? Як урятувати його від засмічення? Про це повинен задуматися кожний. Що значить для людини Мова? Рідна мова
Доля рідного слова не повинна бути нам байдужна. Адже мова цей засіб спілкування між людьми в суспільстві, у їхній трудовій діяльності. Тому я вважаю, якщо людина говорить некультурно, погано виражається, то в першу чергу не поважає слухаючої його людини. Для того щоб уміти красиво говорити потрібно знати основні принципи культури мовлення. У російській мові досить фарб, щоб жваво зобразити будь-яку картину, його величезний словниковий запас, дозволяє передати саму складну думку.
Культурне мовлення у своїй усній і письмовій формі повинна відповідати існуючої в цей час нормам орфоепії, у своїй письмовій формі нормам орфографії й пунктуації. Н. М. Карамзин, що багато зробив для розвитку й збагачення російської літературної мови, писав: “У шість років можна вивчитися всім головним мовам, але все життя потрібно вчитися своєму природному. Нам, росіянином, ще більше сутужніше, ніж іншим”. Я вибрала цю тему тому, що вона мені цікава. Розкривши її, я зможу поліпшити свою мову, і у світі стане на одну культурну людину більше.
Уже в античних руководствах по красномовству першою й основною вимогою, пропонованою до мовлення, була вимога ясності. Зміст, що вкладалося древніми теоретиками в це поняття, багато в чому подібно із сучасним поняттями точності. Аристотель уважав, що, якщо мовлення неясне, вона не досягає мети. “Достоїнство складу бути ясним і не низьким.” Точність і ясність мовлення взаємозалежні: точність мовлення, як правило, надає їй ясність, ясність мовлення випливає з її точності. Однак про точність висловлення повинен піклуватися мовець (пишучий), а те, наскільки ясно викладена думка, оцінює слухач (читач).
Ми наділяємо свої думки в слова. Як помітив В. Т. Бєлінський, “Слово відбиває думка: незрозуміла думка незрозуміло й слово.” І в той же час “хто ясно мислить, той ясно викладає.” Щоб мовлення було точної, слова варто вживати в повній відповідності з тими значеннями, які за ними закріплені в мові: слово повинне бути адекватно вираженому їм поняттю. При чіткому вираженні думки слова повністю відповідають своєму предметно-логічному значенню, а неправильний вибір слова спотворює зміст висловлення. Майстри художнього слова наполегливо домагаються точності слововживання. Однак не завжди нам вдається уникнути лексичних помилок, які позбавляють наше мовлення точності. Від цього не застраховані навіть досвідчені письменники. Так у перших виданнях роману А. А. Фадєєва (до 1949 р.) була фраза: “Мечик горілиць упав на землю й уткнулся особою в долоні.” У цьому реченні неточно вжите слово горілиць: не можна “уткнуться особою в долоні”, якщо впасти горілиць, тобто на спину. У виданні 1949 р. Автор вніс виправлення: “Мечик упав на землю й уткнулся особою в долоні”
Звичайно можна знайти чимало стилістичних варіантів для вираження думки, але багато хто чомусь віддають перевагу не найпростіший і ясний…чому нас жолобить, коли ми чуємо: У цьому будинку із мною проживає відомий поет; У цей момент я готуюся до іспитів. Тому що виділені слова не підходять для розмовного стилю мовлення, вони надають їй канцелярський відтінок, позбавляючи її природності простоти. Стилістично не виправдане вживання книжкових слів і в таких, наприклад, репліках при усному спілкуванні: “Ігор мені повідомив, що за ним у садок прийде бабуся; заводна мавпа вийшла з ладу”
Пристрасть до канцеляризмів і книжкової лексики веде до багатослівності, до плутаної й складної передачі найпростіших думок. Н. Г. Чернишевський писав: “Що не ясно представляєш, то не ясно висловиш; неточність і заплутаність виражень свідчить тільки про заплутаність думок.” Цим нерідко грішать починаючі автори. Причиною неясності висловлення може стати неправильний порядок слів у реченні: “Сім діючих платформ обслуговує кілька сотень людин.” Звичайно, такі речення можна виправити, якщо вони вжиті в мовленні. Досить змінити порядок слів: “Кілька сотень людин обслуговують сім діючих платформ”, але якщо ви почуєте фразу з невірним порядком слів, можливо й неправильне її тлумачення на цьому побудоване, жарт А. П. Чехова: “Бажаю вам усіляких лих, сумів і напастей уникнути.”
На жаль, недбалість у розміщенні слів у реченні не така рідкість: Велосипед розбив трамвай; Вони годували його м’ясом своїх собак і т. п., зміст яких зрештою з’ясовується, але з деяким зусиллям, що не відповідає вимозі ясності висловлення. Значеннєва неясність виникає іноді й у безприйменникових сполученнях типу: лист матері (написане нею або адресоване їй), портрет Рєпіна й т. п. (2. Доречність мовлення. У мовленні, так само як і в житті, треба завжди мати через, що доречно. Цицерон. У типології якостей гарного мовлення є одне, котре займає особливе місце по своїй значущості, це доречність
(1 votes, average: 5.00 out of 5)