Опис пам’ятника: Софійський собор у Новгороді
Издревле славиться Російська земля пишнотою білокамінних і золотоглавих храмів. Зодчі втілили в них дух нашого народу й всю його історію. До екскурсії в Новгород я вже побував у багатьох Московських храмах, але враження від новгородської поїздки по; яскравості відрізнялися від усіх, що я випробовував до цього. На левом бережу Волхова в центрі Новгорода наш автобус зупинився біля зубчастої стіни кремля. Над ним піднімався й сіяв у променях осіннього сонця Софійський собор. Коли я, ледве відставши від групи, повільно підходив до йому, у мене
Я виявився саме
Не менш дивна й прекрасна культурна суть Софійського собору, його просвітительське значення. Новгород Великий був одним з найдавніших центрів російської писемності, а бібліотека Софійського собору – однієї із самих великих книжкових скарбниць на Русі. Тут зберігалися рідкі рукописи й стародруки. Серед них такі відомі, як Остромирово євангеліє, створене в XI столітті, списки новгородських літописів, зводи законів, перекладні книги
Новгородський Софійський собор цікавий ще й тим, що він увібрав у свою плоть і душу не тільки росіянку, але й багато інших культур. Наприклад, західний вхід Софії прикрашають знамениті Маглебурские врата XII століття. Переказ говорить, що це військовий трофей, добутий новгородцами при узятті шведської столиці Сигтуны в 1187 році. Є й Корсунские врата XI століття візантійської роботи, що ведуть у Рождественський межа
У роки Великої Вітчизняної війни собор був зруйнований, але форми свої зберіг. Його так любили, що почали реставрувати в 1944 році, коли Війна ще не закінчилася. Зараз він майже такий же, яким був у далекому XI столітті. Відновлені фрески радують око своєю казковою красою. Перевага жовтих і бузкових тонів надають приміщенню собору домашню теплоту й затишок
Мою увагу залучила фреска, вірніше, фрагмент фрески XII століття – портрет новгородського князя Володимира, по указі якого був вибудуваний собор. Гарна, строга особа князя позначилося в напівкруглими, розчищеними реставраторами просторі, немов в ілюмінаторі. Відчуття прибульця з історичного космосу допомогло мені зрозуміти, чому особа князя, незважаючи на вольову зібраність, все-таки сумно. У цій віковій тузі я вгадав тугу Батьківщини про краще Майбутнє й передчуття того, тих потрясінь, які її чекають спереду. Ця особа випромінювала одночасно й тихе світло зустрічі, і немов би бажання щось мені пояснити, чимсь допомогти. Я згадав, що ще Ф. М. Достоєвський говорив про особу “всесвітньої чуйності” росіян. От переді мною в образі російського князя, зображеного на фресці XII століття, стала ця “всесвітня чуйність”. Але ж фреска ставиться до часів “Слова об полицю Игореве”, тобто вчасно нескінченного насильства, крові й руйнувань. І я згадав: “Брати й дружина! Краще быти вбитими, чим полоненными…”
За годину мого перебування в соборі переді мною пройшла вся російська Історія. І продовження її я бачив у юнаках і дівчинах, старих і бабусях, і в зовсім маленьких дітлахах, що гуляють по кремлі. В одних на особах я бачив благоговіння й захват, інші були спокійні й веселі. Я догадався, що одні приїхали на екскурсію, а інші – новгородцы й прийшли в кремль просто погуляти з дітьми. Я відвозив у душі світле й добре почуття причетності до нашого загального будинку, ім’я якому – Велика Росія!
(2 votes, average: 3.50 out of 5)