Огляд життя та творчості Т. Шевченка
Життя і творчість Т. Шевченка – найбільш вагома за обсягом тема ЗНО, що передбачає вміння учня орієнтуватися в загальному літературному процесі доби, розуміти місце та роль у ньому письменника, застосовувати знання з теорії літератури. Зважаючи на видатне значення Т. Шевченка для становлення і розвитку української культури, сучасна освічена людина має орієнтуватися в біографічних відомостях, пов’язаних із найбільш важливими періодами життя письменника.
Оскільки немає можливості подати детальний огляд біографії Т. Шевченка, можна
25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині в родині Григорія Івановича Шевченка, кріпака поміщика Енгельгардта, народився син Тарас. Коли хлопчикові було дев’ять років, померла його мати і батько одружується вдруге з удовою, у якої було троє своїх дітей. Через два роки помирає і батько. Тарас поневіряється по чужих людях: пасе череду, стає попихачем у вчителя-дяка. Навчившись грамоти, малий Тарас читає Твори Г. Сковороди,
1831 р. Енгельгардт переїжджає до Петербурга разом з іншими дворовими. Поміщик законтрактував здібного до малювання хлопця цеховому майстру-живописцю В. Ширяеву. Юний Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Максимовичем Сошенком, який дає Тарасу поради, одержує для нього дозвіл працювати вечорами в класах Товариства заохочення художників. Із часом І. Сошенко представив Тараса Шевченка конференц-секретарю Академії мистецтв В. Григоровичу з проханням допомогти звільнити його з кріпацтва. Карл Брюллов, видатний російський художник, розпочав роботу над портретом В. Жуковського, призначеним для викупу Шевченка з кріпацтва. 22 квітня 1838 р. заходами видатних діячів російської та української культури Т. Шевченка було викуплено з кріпацтва, значною мірою за гроші, одержані від лотереї, що відбувалася в царській сім’ї, де був розіграний портрет В. Жуковського роботи К. Брюллова. На спогад про день викупу з кріпацтва Т. Шевченко написав поему “Катерина” і присвятив її В. Жуковському. Т. Шевченко стає вільним слухачем Академії мистецтв, бере успішну участь у мистецьких конкурсах, домагається визнання як художник, отримує високі нагороди за намальовані картини. Саме на час перебування в Петербурзі припадає початок літературної діяльності Т. Шевченка. Цьому періодові притаманне романтичне світобачення поета. 1840 р. знаменний в історії української літератури – саме тоді вийшла з друку перша збірка творів Т Шевченка під назвою “Кобзар”, де були вміщені твори ” Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка” (“Нащо мені чорні брови”), “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”. А в наступному 1841 р. світ побачила поема “Гайдамаки”, що вийшла з друку окремою книгою. Т. Шевченко виявив себе й талановитим драматургом. 1843 р. він закінчив драму російською мовою “Назар Стодоля”, яку пізніше сам переклав українською.
У квітні 1843 р. разом з українським письменником Є. Гребінкою Т Шевченко виїжджає в Україну, подорожує по селах і містах, знайомиться з життям народу, виконує ряд етюдів, начерків, портретів. Після подорожі по Україні в лютому їде до Петербурга. По дорозі зупиняється в Москві, де зустрічається з видатним артистом Московського театру, основоположником реалістичного театрального мистецтва Михайлом Щепкіним. Тут же, у Петербурзі, закінчив поему “Сон” (“У всякого своя доля”). Вийшов альбом Т Шевченка “Живописная Украйна”. Навесні 1845 р. поет знову виїхав до України, де збирався постійно жити і працювати. Перебуваючи в Переяславі в А. Козачковського, написав поеми “Кавказ”, “Наймичка”, вступ до поеми “Єретик”. Тут же, у Переяславі, 25 грудня 1845 р. хворий поет створив “Заповіт”. Ці твори записав в альбом, якому дав назву “Три літа”. Творчість періоду “трьох літ” (часу перебування Т Шевченка в Україні) різко відрізняється від попередньої романтичної. Вона набуває рис гострого реалізму, служить меті таврування царизму за страшну долю українського народу. Перебуваючи в Україні, поет щиро переймається тяжким становищем українців у Російській імперії, цій “тюрмі народів”, шукає шляхів до змін на краще, знайомиться з передовими діячами українського суспільства, зокрема з членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства. Після доносу Т. Шевченко та члени Кирило-Мефодіївського товариства були заарештовані й відправлені до Петербурга.
Під час перебування в казематах III відділу (1847) Т. Шевченко пише цикл ліричних поезій “В казематі”, до якого ввійшли твори “Ой одна я, одна”, “За байраком байрак”, “Мені однаково”, “Не кидай матері!”, “Чого ти ходиш на могилу?”, “Ой три шляхи широкії…”, “Веселе сонечко ховалось”, “Садок вишневий коло хати”, “Рано-вранці новобранці”, “В неволі тяжко”, “Косар”, “Чи ще зійдемося знову?”, “Не спалося, – а ніч, як море”. ЗО травня 1847 p. Т. Шевченкові оголошено царський вирок про заслання в Окремий оренбурзький корпус рядовим солдатом “під суворий нагляд із забороною писати й малювати”.
Десять років життя (1847 – 1857) перебував поет на засланні. Незважаючи на суворі заборони, він усе ж пише поетичні твори, серед яких “Княжна”, “Сонце заходить, гори чорніють”, “Мені тринадцятий минало”, “Не гріє сонце на чужині”, “Сон” (“Гори мої високії”), “Ще як були ми козаками”, “Лічу в неволі дні і ночі”, “Петрусь”, “Якби ви знали, паничі”, “Буває, в неволі іноді згадаю” та ін. Запрошений як художник до складу експедиції О. Ю. Бутакова, що мала завданням вивчити і науково описати Аральське море, багато малює.
Клопотаннями своїх друзів був звільнений від солдатської служби. Над Т. Шевченком установлюється таємний нагляд. У цей час він продовжує письменницьку діяльність, пише вірш “Сон” (“На панщині пшеницю жала”), “Я не нездужаю, нівроку”, “Ісаія. Глава 35”, опрацьовує невольничу поезію. У 1859 р. в Петербурзі Т. Шевченко познайомився з письменницею Марком Вовчком. На згадку про цю зустріч пізніше написав поезію “Марку Вовчку”. У 1860 виходить друком книга “Кобзар”, яка невдовзі з’являється також у перекладі російською мовою. Високо оцінена діяльність Т. Шевченка як художника: винесена постанова Ради Академії мистецтв про надання Шевченкові звання академіка.
Відвідавши після заслання Україну, Т. Шевченко турбується про придбання землі біля Дніпра для побудови хати. Проте стан його здоров’я гіршає, і 26 лютого (10 березня) 1861 р. о 6 год ЗО хв ранку Тарас Григорович Шевченко помер. Спочатку поета поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі, проте його друзі домоглися дозволу перевезти тіло в Україну і поховали в Каневі на Чернечій горі.
Для закріплення знань про періодизацію Творчості Т. Шевченка пропонуємо заповнити таблицю, указавши роки періодів і записавши до відповідного періоду твори, винесені на ЗНО.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)