Одвічні мотиви лірики Лесі Українки
Молоденька, слабенька, хвороблива Леся вийшла на шлях “ранньою веспої тихий спів несміло” заспівала. Але той “тихий спів” пролунав громосилим дзн ном, гучним спалахом, кликав стати “одважно до бою”, вселяв віру в те, що стане жадана воля, яка дасть можливість людині дихати на повні груди. У своїй поетичній творчості поетеса весь час була в пошуках ідеалу борця щастя народне. Вона писала про минуле і свій час, її твори й зараз звучать по-су часному. Вони підтримують дух людини, вселяють віру у власні сили.
Це яскраво відбивається
Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні!
Безумовно, людина стає сильною тоді, коли усвідомить свою відповідальність за інших. Тому вірші Лесі Українки – це прекрасна школа життя, школа громадського обов’язку, школа виховання духовності, любові до рідного
М. Рильський писав, що коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки Цим словом, то найвідповідніше – боротьба. І це так! Поетеса все життя гартувала свою боротьбу кров’ю власного серця, і йона змужніла. Силою й інтенсивністю пошуків поетеси сповнені й рядки вірша “Стояла я і чикала весну”. Загальнолюдське й особисте поєднано в ідейній структурі поезії. Але Леся Українка – не тільки замріяна жінка, вона й щирий патріот своєї батьківщини.
Саме про це мріємо й ми. Мріємо, що в серці кожного, хто сьогодні живе в Україні, запалає квітка щирої любові до своєї землі. І це буде найкращим пам’ятником геніальній поетесі України.