Образ Володимира Ленского в романі “Євгеній Онєгін”
А от інший роману герой: Володимир Ленский. Пушкіна малює надзвичайно яскравий і живий образ, що вражає своєю щирістю, порядністю й незахищеністю від будь-яких ударів долі.
Давайте довідаємося цього героя ближче. Це був
Красень, у повному кольорі років,
Шанувальник Канта й поет.
Він з Німеччини мрячної
Привіз ученості плоди:
Вільнолюбні мрії,
Дух палкий і досить дивний,
Завжди захоплене мовлення
И кучері чорні до плечей.
Із цих рядків ми довідаємося, що дитинство Ленского пройшло вдалечині від Росії. Він
…Йому не подобалися бенкети,
Біг він їхньої бесіди шумної.
Ленский не може знайти в навколишнім його суспільстві близьких собі за духом
Вони зійшлися. Хвиля й камінь,
Вірші й проза, лід і пломінь
Не настільки різні меж собою.
Незважаючи на те, що “меж ними все народжувало суперечки й до міркування тяглася”, ці люди випробовують взаємну симпатію. Для Ленского ця дружба мала особливо велике значення, тому що в той момент він мав потребу у вірному другу, якому міг довірити всі свої почуття, переживання, поговорити на філософські теми:
Племен минулі договори,
Плоди наук, доброї зло,
И забобони вікові,
И труни таємниці фатальні.
Доля й життя у свою чреду,
Усе піддавалося їхньому суду.
Пушкін так показує подання Ленского про дружбу, честі, шляхетності, підтверджуючи те, що герой високо цінував дружні відносини з Онєгіним:
Він вірив, що друзі готові
За честь його приять окови,
И що не мерзне їхня рука
Розбити посудина наклепника.
Автор звертає увагу на те, що Ленский живе у своєму романтичному світі. “Серцем милий невіглас”, герой не розуміє всієї глибини сутності речей, і тому закохується в Ольгу, помітивши лише “ока, як небо блакитні, посмішку, локони лляні, движенья, голос, легкий стан…” За словами Бєлінського, Володимир “прикрасив її достоїнствами й досконалостями, приписав їй почуття й думки, яких у ній не було”. Так, так воно і є. Але він любив:
Ах, він любив, як у наші лета
Уже не люблять; як одна
Божевільна душа поета
Ще любити засуджена…
Але ми бачимо, що Ольга аж ніяк не ідеальна. Вона така ж, як і її перевесниці, легковажна дівчина, пересічна натура.
Із прочитаних сторінок роману розумієш, що сутністю й метою життя Ленского була віра в любов, дружбу й волю. І, може бути, тому герой сприймає невдалий жарт Онєгіна як зраду й зрадництво кращого друга. “Не в силах снесть обману”, Ленский викликає Онєгіна на дуель, “решась кокетку ненавидіти”.
И от:
Онєгін вистрілив… Пробили
Годинники визначені: поет
Роняє мовчачи пістолет”.
Смерть героя символична, вона мимоволі приводить до думки про те, що романтик, мрійник, що не знає дійсності, повинен загинути при зіткненні з життям. Для самого ж поета смерть – це рятування від життя серед обивателів, вихід з тої моральної порожнечі, що панує у світському суспільстві.
А. С. Пушкін створив дивний образ представника передової дворянської інтелігенції, образ поета-лірика, що романтично сприймає життя й людей, що вірять у високу дружбу, у вічну, ідеальну любов.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)