Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Образ Сонечки у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”

Образ Сонечки у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”

У романі “Злочин і кара”Ф. М. Достоєвський показав трагедію особистості, яка бачить багато протиріччя своєї епохи і, заплутавшись остаточно в життя, створює теорію, яка йде врозріз з головними людськими законами. Ідея Раскольнікова про те, що є люди – “тварі тремтячі” і “право мають”, знаходить у романі багато спростування. І, мабуть, найяскравішим викриттям цієї ідеї є образ Сонечки Мармеладової. Саме цій героїні судилося розділити глибину всіх душевних мук Раскольникова, які він відчув після вбивства баби лихварки та Лисавета.

Саме Соня була постійно поруч з Раськольниковим, допомагаючи йому розібратися в собі і прийти до тих вічних цінностей, які уособлювала в своєму характері бідна й покірливого дівчина. Сенсом життя Сонечки є співчуття до людини, співчуття до всіх живуть. Вона не ділить людей на добрих і злих. Для неї будь-який людина є гарним. Соня має велику силу співчуття, і ця сила змушує її йти по всіх колах пекла, штовхає її до таких же “принижених і ображених” людям, як і вона сама. Раскольников називає таких людей, як Соня, “бідними і лагідними”, які “все віддають, дивляться лагідно і тихо”. Але саме ця
якість і робить Соню здатної на сильні вчинки, які вимагають від людини великого морального мужності.

Не про себе думає Соня. Всі її думки спрямовані на її спився батька, хвору мачуху і маленьких дітей. Страх за них, за їхнє майбутнє штовхає Соню на шлях повії. Якщо не було цих нещасних, вона не дозволила б собі опуститися так низько, швидше за все вона покінчила б з собою. Але вона завжди пам’ятає про свою сім’ю. Якщо страждання Раскольникова веде його до роз’єднання з людьми, то страждання Соні – до єднання з людством. Тому для Раскольникова Соня стає символом вічного жертовності, символом душі, потоптану цим жорстоким світом. Але Соня вірить в якийсь глибинний сенс життя, споконвічний сенс людського буття взагалі. Пішовши на вбивство, Раскольников придушив у собі відчуття повноти життя, задавив в собі бажання жити. А Соня живе цим відчуттям постійно, хоча сама перебуває в жахливому зганьбленої положенні повії.

Раскольніков йде на бунт проти нещадного і жорстокого світу, хоче позбутися від насильства, зробивши інше насильство, і це призводить до придушення людини, його особистості (невипадково разом зі старою він вбиває Лисавета, таку ж нещасну і забиту душу, як і Соня). Соня ж не завжди може зрозуміти великий сенс буття, але вона відчуває його своїм серцем, схиляється перед ним і інтуїтивно слід вічних християнських і людським законам. Вона заперечує право людини чинити самосуд, тому їй здається блюзнірською сама ідея про поділ людей на два розряди. Раскольников часто намагається ототожнити Сонечку з собою. На його думку, вона теж переступила через людські закони, пішовши на вулицю. Є велика різниця між прагненням до добра через допущення зла по відношенню до інших людей і добровільним, природним самопожертвою, досконалим в ім’я любові до ближнього. У розумінні Соні людина не може переступити через іншу людину, тільки через себе, через своє страждання.

Але самовідданість Соні далека від смирення, вона носить активний характер і спрямована по допомогу близьким. Це дуже релігійна дівчина, але її релігійність далека від обрядової боку християнської віри. Вона не служить молебнем, не питає поради у священиків, не звертається до чудодійним іконам. Вона просто вірить. В особі Соні Достоєвський показав народний варіант релігійного світовідчуття, який набагато щире і йде від самого серця. Сонін людинолюбство вільно від будь-яких теоретичних обгрунтувань, це її природний стан. Вона любить людей тому, що так підказує їй її серце. Соня Мармеладова стає ідеалом жінки, ідеалом людини. Тому вона здобуває перемогу над Раськольниковим, остаточно розвінчує його теорію. Соня їде за ним на каторгу, де до кінця допомагає Родіону ступити на шлях каяття та очищення, звертає його до істинної віри, до людинолюбства без насильства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. “Образ Соні Мармеладової у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Соня Мармеладова – героїня роману Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара”. Бідність і вкрай безнадійний сімейний стан примушують цю молоду дівчину заробляти на панелі. Читач вперше дізнається про Соню з адресованої Раскольникову розповіді колишнього титулярного радника Мармеладова – її батька. Алкоголік Семен Захарович Мармеладов живе разом з дружиною Катериною Іванівною...
  2. Гуманізм, добро і любов у романі Достоєвського “Злочин і кара” Федір Миколайович Достоєвський увійшов в історію російської та світової літератури як геніальний гуманіст та дослідник людської душі. У духовному житті людини своєї епохи Достоєвський побачив відображення глибинних процесів історичного розвитку суспільства. З ноткою трагізму зобразив письменник, як нівечить душі людей соціальна несправедливість, який відчай охоплює людину, що бореться за гуманні...
  3. Правда Сонечки Мармеладової (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” показує читачеві галерею різноманітних персонажів, які не тільки штовхають Родіона Раскольникова на злочин, але і якимсь чином допомагають головному герою зізнатися у вчиненому, усвідомити необгрунтованість його теорії, яка і стала, на мій погляд, основною причиною злочину. Я думаю, що людиною, яка підштовхнула головного...
  4. “Образ Петербурга в романі Ф. Достоєвського “Злочин i кара” Мотив Петербурга, образ Петербурга у творах Достоєвського – незмінний мотив, незмінний образ. Тому поняття “Петербург Достоєвського” давно і міцно увійшло в побут критиків і дослідників літератури. Всякий, хто хоч раз бував у північній Пальмірі, читаючи петербурзькі романи Достоєвського, подумки обов’язково проецирує події, що відбуваються в них, на вулиці і площі...
  5. Образ Петербурга у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Ми звикли, що в літературних творах важливими образами є образи головних або другорядних персонажів, тобто людей, що діють у творі. Через персонажів розкриваються основні проблеми літературного твору, вони втілюють суспільні типи або є неординарними особистостями, другорядні персонажі створюють со­ціальне тло, на якому розвивається дія твору тощо. Але роман Ф. Достоєвського...
  6. “Філософські проблеми в романі “Злочин і Кара” Ф. Достоєвського” Федір Достоєвський все своє творче життя шукав у чому істина буття. Існує один закон – моральний. Цей закон реально живе в душі людини і не допускає свого порушення. Раскольников спробував його порушити – і поплатився. Так на думку письменника, поплатиться кожен, хто, маючи моральну свідомість, порушує моральний закон, закон людської...
  7. Правда Сонечки Мармеладової (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ Правда Сонечки Мармеладової (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” показує читачеві галерею різноманітних персонажів, які не тільки штовхають Родіона Раскольникова на злочин, але і якимсь чином допомагають головному герою зізнатися у вчиненому, усвідомити необгрунтованість його...
  8. Проблема злочину і кари у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Проблема злочину й кари не випадково зазначена вже у назві роману, бо саме її дослідженню присвятив Ф. Достоєвський свою розповідь. Уперше письменник розповідає про історію злочину, подаючи її з боку злочинця. Навіщо? Аби викликати співчуття до вбивці? Тут дещо складніше. Родіон Раскольников не банальний грабіжник, який вирішив вбити й пограбувати...
  9. “Християнські мотиви у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Людина в романах Достоєвського відчуває свою єдність з цілим світом, відчуває свою відповідальність перед світом. Звідси глобальність гостро поставлених письменником проблем, їх загальнолюдський характер. Звідси і звернення письменника до вічних, біблійних, тем та ідей. У своєму житті Ф. М. Достоєвський часто звертався до Євангелія. Він знаходив в ньому відповіді на...
  10. У чому злочин і кара Родіона Раскольникова? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) “Злочин і кара” – один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він складається із шести частин з епілогом. Одна частина – опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв. Петербург у романі –...
  11. “Бідні люди” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Тема “маленької людини” в романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” У статті “Забиті люди” М. О. Добролюбов писав: “У творах Ф. М. Достоєвського ми знаходимо одну спільну рису, більш-менш помітну в усьому, що він писав. Це біль про людину, яка визнає себе не в силах або, нарешті, навіть не...
  12. Викриття індивідуалістичного свавілля у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Російська література XІX століття мала особливу місію: вона була голосом усіх прогресивних людей країни, єдиною можливістю говорити про протиріччя і трагізм сучасності, відбивала напружене шукання громадської й особистої правди. Федір Михайлович Достоєвський усвідомлював цю місію повною мірою, його особиста доля і творчість – це напружений пошук шляхів, удосконалення людства. За...
  13. Викриття індивідуалістичного свавілля у романі Достоєвського “Злочин і кара” Російська література XІX століття мала особливу місію: вона була голосом усіх прогресивних людей країни, єдиною можливістю говорити про протиріччя і трагізм сучасності, відбивала напружене шукання громадської й особистої правди. Федір Михайлович Достоєвський усвідомлював цю місію повною мірою, його особиста доля і творчість – це напружений пошук шляхів удосконалення людства. За...
  14. “Трагедія “маленької людини” в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Повз мене по вулиці йшла “маленька” людина. Не маленька зростом, а людина забита, тиха, бідно одягнена. Чи зверну я на неї увагу? Навряд чи. “Що в ній цікавого?” – Подумаю я, і так подумає, можливо, кожен з нас. А що ж цікавого знайшов в “маленькій” людині Ф. М. Достоєвський? А...
  15. “Теорія Родіона Раскольникова в романі Достоєвського “Злочин і кара” Роман Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара” вперше був опублікований в 1866 році в журналі “Російський вісник”. У романі складно переоцінити весь психологізм автора, з яким він відображає аналіз злочину, даючи чіткі і деталі і моменти, що говорять самі за себе. Слід зауважити, що Достоєвський, поряд з Л. М. Толстим,...
  16. Викриття індивідуалістичного свавілля в романі Достоєвського “Злочин і кара Російська Література XIX століття мала особливу місію: вона була голосом усіх прогресивних людей країни, єдиною можливістю говорити про протиріччя і трагізм сучасності, відбивала напружене шукання громадської й особистої правди. Федір Михайлович Достоєвський усвідомлював цю місію повною мірою, його особиста доля і творчість – це напружений пошук шляхів удосконалення людства. За...
  17. Гуманістичний пафос, етика добра і любові до людей у романі Достоєвського “Злочин і кара” Пошуки добра і справедливості… Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У зіткненні різних ідей і переконань митці намагаються знайти найвищу правду, ту єдино правильну ідею, яка може стати спільною для всіх людей. Пошуки справедливості інколи заводили Федора Михайловича Достоєвського в скруту, змушували виступати проти власних більш ранніх переконань. Але в найбільш...
  18. Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх вико­ристовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває гак, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору – настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання. Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” вирізняється надзвичайною глиби­ною образів, зображених...
  19. Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” був надрукований у 1866 році. Це роман про сучасну Росії, яка пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасне героя, разом у груди свою всі страждання, болю, рани часу. Вже на самому початку цього твору ми дізнаємося, що його головний...
  20. Двійники Раскольникова у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман “Злочин і кара”, як і вся творчість Ф. М. Достоєвського, є грізним попередженням про ту страшну небезпеку, яку несе з собою здійснення ідеї Раскольникова стати вище світу і назавжди “зламати те, що треба”. Кров “по совісті” (“все дозволено” – продовжує “нове слово” Раскольникова Іван Карамазов) призводить до “відокремлений”, нічим...
Образ Сонечки у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”
«
»