Олена – перенесене в трагедію з грецької міфології ідеальне втілення краси. Надбання Е. знаменує собою тріумф Фауста в його пошуках абсолютного ідеалу. Образи Е. і Париса викликані Фаустом за допомогою магії, проте естетичний ідеал, що з’явився йому, відкриває нову епоху в його існуванні. Віра в прекрасне, співвідношувана з античністю, – вдохновляла і самого Гете, що вважав, що, виховавши в людях почуття краси, мистецтво збудить в них і прагнення до свободи. Е. у Гете – уособлення вищої краси, взыскуемой героєм, якому належить пройти
через етапи наближення до неї, відповідні еволюції поняття краси у греків. Фаусту з’являються три ступені розвитку образів античної фантазії. Нижчу складають образи фантастичних істот(грифи, сфінкси, сирени). На середній знаходяться образи напівбогів, напівлюдей(кентаври), фантастичних мешканців лісів(німфи). На третьому, вищому ступені Фауст знайомиться з філософами Фалесом і Анаксагором, прагнучими зрозуміти походження світу. Тільки в результаті цих мандрів Фауст виявляється підготовленим до зустрічі з Е., символізуючою вищу красу і духовність. Третій акт другої масті зображує союз Фауста і Е., що магічно
воскресила у момент її повернення після розгрому Трої. У сцені “Перед палацом Менелая в Спарті” Е. згадує епізоди свого минулого життя, як вони описані в “Іліаді”. Союз Фауста і Е. – символ з’єднання класичного античного і романтичного середньовічного ідеалів, союз краси і інтелекту. Плід цього союзу – хлопчик Эвфорион(у античному міфі так звали сина Е. і Ахілла), що поєднує риси батьків : гармонійну красу і неспокійний дух. На думку Гете, сучасним поетом, що досяг такої єдності, був Байрон.
Фауст знаходить спокій, який, проте, не може бути тривалим, оскільки дух античності несумісний з сучасною реальністю, Эвфориону не дано жити у цьому світі; смерть Эвфориона – передвістя, що союз Фауста і Е. буде зруйнований. Із загибеллю Эвфориона зникає і Е., а Фаусту залишається лише її одяг.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)