“Образ матері у творчості Т. Г. Шевченка”
Серед величних постатей героїчних борців за свободу і незалежність вільного краю і народних месників, поряд з видатними діячами визвольного руху України Т. Г. Шевченко у багатьох своїх творах зображує надзвичайний своєю моральною чистотою і силою образ звичайної української жінки, трудівниці, сестри, коханої і матері.
Матір – це людина, якій кожен з нас зобов’язаний своїм життям, своїми перемогами і радощами, усім тим, що ми маємо у своєму житті. Мабуть, саме тому образ матері завжди був, є зараз і назавжди залишиться провідним образом
Образ матері у творчості Т. Г. Шевченко – це образ жінки-робітниці, жінки, яка була вимушена усе своє життя гнути спину на панів, жінки, яка найчастіше не могла залишатися зі своєю дитиною, бо була кріпачкою і залежала від своїх господарів. Жінка у часи Т. Г. Шевченко була безправною і зазнавала багато знущань від панів. Та не менше знущань було і від чоловіків, тому і в родині жінкам жилося не набагато краще. Наприклад, у своїй поезії “Якби ви знали, паничі…” Т. Г. Шевченко з болем у душі пише про жінку:
“Ще молодую
Нужда та праця положила…”
Жінка не мала змоги доглядати своїх дітей, бо щоб прогодувати свою родину, усі селяни повинні були кожен день працювати на пана. Тому найчастіше жінки залишали дітей вдома під наглядом старших, мріючи, що у них майбутнє буде кращим, ніж у їх батьків. Так, у поезії “На панщині пшеницю жала” (“Сон”) стомлена мати мріє про краще майбутнє для свого сина. Її любов до сина, незважаючи ні на що, безмежна, також безмежна і віра в те, що колись настане зовсім інший час:
“І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі”.
Образ матері і її доля у творчості Т. Г. Шевченка зображується по-різному. Це й Катерина, яка не витримує тяжких життєвих випробувань і накладає на себе руки, і Ганна, яка все життя, спокутуючи свій великий гріх, працює в родині сина і любить його жертовно, самовіддано. Сам поет зазнав дуже мало материнської любові, але він щиро вірив у кращу долю матері та кращу долю її дитини:
“І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі”.
Гірку та складну долю української матері, жінки-трудівниці, жінки-кріпачки, у своїй творчості поет підносить до найвищих висот. Він з подякою схиляється перед її подвигом, як людство схиляється в поклоні перед священним образом Матері Божої. Для Великого Кобзаря жінка-матір – узагальнюючий образ усіх матерів, це уособлення Пречистої Діви Марії, уособлення матері-України. Висвітлюючи образ матері, Т. Г. Шевченко відштовхувався від власних ідеалів матері, від Біблійських канонів. Бо Марія – це символ прекрасного й глибокого материнства, перед яким поет благоговів усе своє життя, Марія – це святість і божественність, а Матір – це рідна матір, матір-земля, ненька-Україна.