Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі XX ст. (за романом Камю “Чума”)
В кінці ХІХ – на початку XX ст. в мистецтві відбувається глобальний переворот, пов’язаний із пошуком нових форм зображення людини і світу.
Спираючись на досягнення психологічної прози ХІХ ст., письменники все більше заглиблюються у внутрішній світ людини. Особливе місце в літературі XX ст. займає показ психології героїв, спроба зобразити складність і плинність пенхічного процесу.
Витонченість психологічного аналізу притаманна творчій манері А. Камю. Роман “Чума” побудований на удаваній біді, що трапилася із мешканцями містечка
А. Камю поділяв ідеї екзистенціалізму, філософської течії, що виникла в XX ст. Прихильники цього напряму центром своєї філософської системи роблять особистість. Поняття “буття” замінюються поняттям “екзистента” – існування окремої особистості. Матеріальний світ сприймається як загроза екзистенті, життя абсурдне.
Людина самотня в світі, вона сама повинна робити свій вибір. Свобода
Психологію людини у ситуації вибору і досліджує А. Камю в романі “Чума”. Чума постає як фатальна, абсурдна сила, перед обличчям якої люди роблять свій вибір. Спостерігаючи за людьми, що змушені робити свій вибір – боротися проти чуми чи сподіватися на її милість, лікар Ріє приходить до висновку, що є більше підстав захоплюватися людиною, ніж зневажати її.
Нові можливості розкрити психологію героя Камю знаходить у відсутності безпосередніх описів внутрішнього життя. Лікар Ріє – оповідач роману. Але про себе він говорить в третій особі, на перший план висуває вчинки героїв. Внутрішній світ, розкривається через зовнішні прояви. Наприклад, епізод смерті від хвороби сина слідчого. Йому ввели вакцину, на яку покладали велику надію. Але хлопчик лише більше страждав і довше помирав.
Після його смерті Ріє кидає в обличчя священику жорстокі слова зневіри в можливість вищої справедливості. Автор нічого не говорить про переживання свого героя, але його нестриманість свідчить про відчай.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)