Неоднозначність символістських текстів у Малларме
Неоднозначність символістських текстів, можливість величезної кількості тлумачень іноді впливала на долю митців залежно від того, хто читав і тлумачив ці тексти. Так, М. Драй-Хмара, один з українських неокласиків, написав сонет “Лебеді” одразу після перекладу сонета “Лебідь” С. Малларме. Історія цього перекладу – це історія розправи заангажованої української літератури з “інакомислячим” митцем. Була вирішена не тільки творча доля поета, а й життєва доля людини – науковця, професора Драй-Хмари. Свій сонет “Лебеді”
Лебеді
Присвячую своїм товаришам
На тихім озері, де мліють верболози, давно приборкані, і влітку, й восени то люскоталися, то плавали вони, і шиї гнулися у них, як буйні лози. Коли ж дзвінкі, як скло, надходили морози і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, – плавці ламами враз ті крижані лани, і не страшні для них були зими погрози.
О гроно п’ятірне нездоланих співців,
крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.
Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
веде
де пінить океан кипучого життя.
Цей твір був надрукований у першій книзі альманаху “Літературний ярмарок” поміж творів М. Хвильового, І. Сенченка, Ю. Смолича, Остапа Вишні та ін. Але сонет помітили, “взяли на замітку”, визнали крамольним, бо він проповідував “ворожу ідеологію”. В тогочасній літературній ситуації в Україні такий твір був подібний до вибуху. Даремно потім Драй-Хмара пояснював, що спирався в своєму перекладі лише на текст Малларме. “Лебеді” Драй-Хмари були активними, “буйними”, нездоланними співцями, які наважуються дерзати в “океані кипучого життя”, їм “не страшні… зими погрози”. А Лебідь Малларме замерзає (вмирає) “в своїм вигнанні непотрібним”. Ця “мертва зима” (байдужість до світу, людей, сірої маси) вбиває лебедя-митця в прямому і переносному значенні.
Може, саме тому “Лебеді” Драй-Хмари і стали “лебединою піснею” для автора, позбавили його не тільки можливості творити, діяти, а й жити. Навколишній світ в поезії “Лебеді” надто конкретно пов’язаний із одчаєм і зневірою, неволею і небуттям, більш того – його “крижані лани” містять в собі погрозу. Чому не повірили М. Драй-Хмарі, що його твір “Лебеді” – це лише переклад поезії С. Малларме? Бо образ Лебедів доводить певну (ідеологічну) ідею автора надто прозоро. Сонет прозвучав як “мужній голос на захист друзів – з вірою в чистоту, правоту і невмирущість їхнього естетичного ідеалу” (І. Дзюба).
Ріхард Вагнер вважав, що витвір мистецтва майбутнього стане продуктом синтезу всіх видів мистецтва: поезії, музики, живопису. У цьому сенсі вірші Стефана Малларме можна віднести до творів майбутнього. І сьогодні поезії Малларме надихають художників, композиторів на створення справжніх шедеврів, тому що світ поета, за його власними словами, є світ краси.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)