Неоднозначна повісті “Гобсек” – ПОВІСТЬ “ГОБСЕК”
ОНОРЕ де БАЛЬЗАК (1799-1850)
ПОВІСТЬ “ГОБСЕК”
Неоднозначна повісті “Гобсек”
О. де Бальзак ускладнює постать Гобсека розуміння читачем образу головного персонажа. Ми сприймаємо Гобсека під трьома кутами зору: його жертв, адвоката Дервіля і так, як він сприймає себе сам.
Отже, яким бачать Гобсека його клієнти? Для них він – людина без серця, яка використовує будь-які засоби для збагачення. Тут сумнівів немає: Гобсек – він і є гобсек, тобто живоїд. До того ж у деяких ситуаціях лихвар не дотримує даного ним слова. Так, пообіцявши
На початку знайомства Дервіль сприймає старого як людину – автомат, людину-вексель. Ось слова адвоката про нього: “Якщо людяність, спілкування між людьми вважати своєрідною релігією, то Гобсека можна було назвати атеїстом”.
Отже, перед нами начебто повністю негативний образ. Проте чому
Згадаймо також точку зору про Гобсека, якого не лише Дервіль, а й граф де Ресто називає філософом: “Я старанно зібрав відомості про ту людину, якій ви зобов’язані своїм становищем… і з усіх моїх відомостей видно, що цей Гобсек – філософ зі школи кініків”. Чи не зависока оцінка для лихваря, у якого тільки один Бог – Нажива?
Гобсек саркастично каже Дервілю: “У мене принципи змінювались згідно з обставинами, – доводилося змінювати їх залежно від географічних широт. Те, що в Європі викликає захоплення, в Азії карається. Те, що в Парижі вважають пороком, за Азорськими островами визнається за необхідне. Нема на землі нічого міцного, є тільки умовності, і в кожному кліматі вони різні”.
Кініки
Однією з найвідоміших філософських шкіл античного світу була школа кініків. Її в IV ст. до н. е. заснував Антисфен Афінський, який викладав у гімнасії Кіносарг (Гостроокий пес) при храмі Геракла. Антисфен вважав, що жити потрібно так, як живе собака: поєднувати простоту життя з презирством до умовностей. Головним завданням філософії кініки вважали пізнання внутрішнього світу людини. Самообмеження й незалежність існування, зокрема, від родини, суспільства й держави – це те, до чого прагнули ці філософи. Вони визнавали лише практичний розум, що був тісно пов’язаний з житейською мудрістю. Водночас кініки мали бути вірними, хоробрими і вдячними.
Найвідомішим філософом-кініком є Діоген із Синопа (близько 408-323 pp. до н. е.), який жив у глиняній діжці для води на афінській площі. Він вважав себе громадянином Всесвіту, а не держави – поліса. Діоген жив надзвичайно скромно, навіть аскетично. Про нього існує багато легенд. Кажуть, якось здивовані афіняни запитали Діогена, чому він просить милостиню… у статуї. Діоген незворушно відповів, що хоче так привчити себе до того, що люди часто не задовольняють його прохання.
Варто зауважити, що такий монолог героя у творі Бальзака не випадковий. Цей знавець суспільства глибоко досліджував його моральний стан. Уявлення письменника про зміст сучасного йому життя, про чинники, що керують сучасною людиною, найкраще можна сформулювати словами, які він укладає в уста каторжника Вотрена, що повчає молодого студента: “Вискочити в люди – ось задача, яку прагнуть вирішити 50 000 молодих людей у вашому становищі. І ви – одиниця в цій сумі. Подумайте, які зусилля знадобляться від вас, наскільки запеклою буде боротьба! Ви будете пожирати один одного, як павуки! Принципів нема, а є події; і законів нема, а є виключно обставини, до яких пристосовується розумна людина, щоб торгувати ними по-своєму. Порок тепер у силі, а таланти рідкісні. Чесність ні на що не годиться. Треба врізатися в цей натовп, немов бомба, або прокрастися в неї, як виразка” (“Батько Горіо”).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)