Нелюдськість війни
Твір за оповіданням Г. Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”
Війна – найжорстокіша річ у світі. Людина, якщо вона справді відчуває себе людиною, частинкою людства, завжди стоятиме проти війни. Багато письменників писали про війну, про її антилюдські закони, про те, що несе із собою війна – кров, смерть, втрату дорогих людей.
Один із таких письменників – німець Генріх Белль з Кельна. Його твори антивоєнної спрямованості перекладено 48 мовами світу. У коротенькому оповіданні “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”
Жах у тому, що мирне життя так далеко від нього, що він вже майже забув, яким воно було, він насилу згадує предмети, які колись його оточували. Поранений, весь поринувши у марення, довго не може зрозуміти, де він знаходиться, хоча мозок постійно чіпляється за знайоме шкільне приладдя, малюнки і картини на стінах, скульптурні зображення видатних діячів історії і культури. Під час війни не потрібні ні мистецтво,
Поранений юнак тільки тоді із жахом розуміє, що він саме у своїй школі, коли бачить у малювальному залі на дошці той рядок, який учитель наказував йому писати різними шрифтами: “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” Нелюдськість обставин війни, її страшна сутність – у тому, що сталося з колишнім школярем. Він залишився без рук, тож ті слова, що написані на дошці, були останніми, які він зміг написати сам. Новела Г. Белля є автобіографічною. Белль описав свою гімназію, в якій навчався. Вже тоді, штудіюючи “Майн кампф” Гітлера, діти розуміли, що їх навчають “не для життя, а для смерті”.
Історія, яку розповів Белль, – лише одна дуже виразна сторінка про війну. Але, прочитавши її, думаєш про те, що краще було б, якби у житті не було війни і не було хлопчиків зі скаліченим життям. Це оповідання породжує ненависть до війни і бажання, щоб життя було мирним, у класах були парти і дошки, стояли погруддя відомих письменників і філософів. І щоб чиясь дитяча рука виводила різними шрифтами: “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”
(2 votes, average: 4.50 out of 5)