Майстриня художнього слова Ольга Кобилянська збагатила українську літературу творами, в котрих знайшло відображення буковинського селянства та інтелігенції. Ця поетеса персоніфікує ідею українського літературного фемінізму. Її героїні, як і їх творець, є феміністками за переконанням.
Першим твором цього напряму є повість “Людина”. Його головна героїня Олена прагне вирватися з міщанського оточення. Вона цікавиться науковими й художніми книжками, популяризує новітні теорії, хоче рівноправності між чоловіками й жінками. Вона хоче
самостійно вирватися зі злиднів, в які потрапила її сім’я. Найбільшою радістю для неї було кохання до С. Лієвича, котрий поділяв її погляди та переконання. Однак його раптова смерть розбиває сподівання молодої дівчини. Олена постає перед вибором: або самотужки йти проти течії, або вийти заміж за нелюба, котрий має стати її опорою. І, нажаль, вона обирає друге, поза як, розуміє, що в тогочасному суспільстві самій їй не піднятися.
На мій погляд, шлюб по розрахунку для Олени є правильним вибором. Її майбутній чоловік, приязний та добрий, зі стабільною роботою, буде дбати про неї та їхню сім’ю. Це йому б здалося
добряче подумати перш ніж брати за дружину панянку, в котрої батько непробудно п’є, брат несусвітній ледащо, високомірна та пихата мати, неспівчутлива сестра, а сама наречена при зустрічі з ним несамовито ридає. Тяжко буде їм прожити без любові все життя. А поки що його нареченій навіть забракло розуму відкласти весілля хоча б на недовгий час, щоб відійти від смерті коханого. На мій погляд, Олені бракує терпіння до інших людей. Вона не звикла чути когось, окрім себе, і в цьому її проблема.
