“Недоступний стрілам, непокірливий долі” (роздуми про Шарля Бодлера та його творчість)
Мабуть, кращим епіграфом до творчості Шарля Бодлера можуть бути рядки з ііого “Альбатроса”:
Поет, як альбатрос, – володар гроз і грому, Глузує з блискавиць, жадає висоти, Та, вигнаний з небес, на падолі земному Крилатий велетень не має змоги йти.
Він намагався протистояти життєвим перешкодам, але що робити і як жити, коли навіть близькі люди ціляться в душу отруєними стрілами? Часто велетенські крила видавали натуру неабияку, особистість загадкову, уразливу, ніжну, а тому іноді незрозумілу людям з обмеженим світоглядом.
Поет
Легенда обіймала його наприкінці 60-х років XІX ст., коли хворий, полисілий, з недобрим поглядом з-під насуплених брів, він помирав у клініці Дюваля, Навіть найближчі не змогли напевно сказати, де неправда, а де істина в його долі. Так і зійшов у землю Шарль Бодлер, людина-легенда, щоб потім на цвинтарі Мон – парнас відродитися в камені, туго сповитий чи то в саван, чи то гамівну сорочку…
Що формувало
Генерал відправляє двадцятирічного Шарля служити в заокеанські колонії Франції. Понад рік провів Бодлер в екзотичному плаванні Атлантичним та Індійським океанами. Здобуті враження з часом вплинули на творчість Шарля Бодлера.
Мати і вітчим не розуміють Шарля – ні його захоплень малюванням, ні його віршів, ні його друзів. Вони опікуватимуться Бодлером. Починається мука приниженням, і триватиме вона до смерті Бодлера. Російський поет Олександр Блок написав про нього: “Долею призначений на муку…”
Першими літературними працями Бодлера були критичні статті, присвячені живопису Давида і Делакруа. Беручи активну участь у політичному житті Франції, зі зброєю у руках Бодлер виходить на барикади в рішучі дні червня 1848 року, а в грудні 1851 бере участь в повстанні. Відчуває розлад із суспільством. Саме в цей час відкриває для себе Едгара По, творчість якого посилює песимістичні погляди на життя. Перекладаючи улюбленого письменника, Шарль Бодлер розуміє: світ По – це і його світ.
Бодлера все більше охоплює почуття безнадійності. Як жити у світі лицемірства, удавання, непристойності, коли нехтують справжніми людськими почуттями, видаючи святенність за доброчесність? В цей час поет працює над збіркою віршів, у які вкладає “все серце, всю ніжність, всю віру, всю ненависть”, як пізніше визначає сам Бодлер, називаючи цю книгу “жорстокою”. Назва збірки незвичайна: “Квіти Зла”. Так, “Квіти Зла” – це “оголене серце” Бодлера (такий заголовок дав він своїм щоденниковим записам). Не було ще в ліриці Франції таких віршів, немає рівних цій збірці. Читач відчув присутність різних почуттів: гут були обожнювання, каяття, зламана пристрасть, жах перед невідворотною смертю, спрага чистоти, бунтарство, нудьга – все це здатне було існувати в одній душі. Ліричний герой, як і сам поет, відчуває самотність у такому неладно улаштованому житті. Між “я” і довколишнім середовищем – глибока прірва і немає змоги подолати її, перестрибнути у якийсь інший світ, де тебе зрозуміють, вислухають, допоможуть…
З одного боку – непохитна упевненість у власній правоті і моральній бездоганності, а з іншого – недосконалість цього світу – доповнюється у Бодлера взаємопроникненням. Як все влаштувати так, щоб знайти шлях звільнення від загубленості у хащах власної душі, власної скорботи? Такий шлях є, і він веде не із життя, а навпаки, приводить до нього. Цей шлях пролягає бруківками вулиць Парижа і майданами, де на кожнім кроці можуть трапитися зустрічі, які дадуть змогу забути свої скорботи і нудьгу, подумки переселитися у чужу оболонку, домальовуючи у своєму уявленні долю випадкового перехожого, постать якого чомусь раптом виділилася з натовпу. Так у “Квітах Зла” з’являються міські замальовки.
До останніх днів життя Бодлер працюватиме над своєю збіркою. Він доповнюватиме її новими віршами, у яких змальовуватиме моральне падіння суспільства, розуміючи, що печатка згасання лежить і на ньому… Бодлер так і не завершив своєї праці. Спадщина його багата. Десятки критичних статей, книги віршів у прозі, робота про наркотичні примари, томи щоденників і понад сто п’ятдесят віршів, які склали славу поетові і загубили його життя. Прізвище виправдовує себе – двосічний ніж виявився небезпечним для творця. І в цій згубній суті таланту, мабуть, і є найвища насолода, яку пізнав бунтар і естет, поет, філософ, критик – несамовитий, палкий Шарль Бодлер, людина-легенда.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)