Не визнані гріхи
В житті все відбувається.
Постійно щось міняється.
Не все добром кінчається.
Бо злом більш поглинається.
А зло гріхом вважається.
За гріх пеклом карається.
Віками проклинається.
Хоч винний і покається.
Провина залишається.
Нізащо не змивається.
Хоч довго відмивається.
Ніде гріх не дівається.
Ганьбою покривається.
На цьому не кінчається.
Як треба все згадається.
Бо гріх не забувається.
Найбільшим гріх являється.
Коли дітей кидається.
Не винних так карається.
Таке вже не прощається.
Серед
Нерідко відбувається.
Належно не карається.
Гріхом не називається.
Про совість не згадається.
Над нею всяк знущається.
У пеклі пригадається.
Належне отримається.
Прокляття не змивається.
Гріхом також являється.
Хто з себе всяк знущається.
Здоров’я підривається.
Та розум ввесь втрачається.
Коли спиртне вживається.
Або як дим вдихається.
Наркотик полюбляється.
Чи погань поїдається.
Та нею ж запивається.
А смак в ній підробляється.
Всіляко прикрашається.
Тому всіма сприймається.
За смак все прославляється.
І
Коли це все вживається.
Здоров’я так втрачається.
І більш не повертається.
Хворобою вінчається.
Та смертю це кінчається.
І гріх цим завершається.
Ось так за це карається.
Природа все ж старається.
Пожити намагається.
Та дурість не кінчається.
Все штучне виробляється.
Без сумніву ковтається.
Хвороба так з’являється.
Лікуватись намагається.
Пілюлями годується.
Уколами шпигається.
Причина ігнорується.
Бо бізнес тут грунтується.
Грошима все цінується.
За них лиш всяк піклується.
Їх видерти силкується.
Над хворими хизується.
У здирстві практикується.
За совість не хвилюється.
Як здерти більш піклується.
Все інше ігнорується.
Ніщо не гарантується.
Відповідальність декорується.
Ця дикість культивується.
Ніхто вже не дивується.
Хтось гірко помиляється.
Що перший гріх спускається.
.Цей гріх не поважається.
Достатньо не сприймається.
Постійно потурається.
Ось так все відбувається.
Природа зневажається.
Ніхто в цьому не кається.
Мінятись не збирається.
Погано це кінчається.
Назад не повертається.
Бажання не міняється.
Все звичне залишається.
Хтось в рай не повертається.
Можливість така гається.
І шлях до цього знається.
Реальність не вітається.
Та дурно все втрачається.
Ніхто не прислухається.
25.10.08. В. Назаренко.
[email protected] ua