Не козацька справа – мовчати
По мірі зростання військової сили і впливовості козацтва ставали усе більш частими його зіткнення з польською владою. У 1591 році шляхтич Криштоф Косинський підняв козаків на повстання. Шляхтич, однак, мав на меті особисті цілі – за допомогою козаків він намагався звести рахунки з магнатом янушем острозьким. Повстання швидко захлинулося, але вже в 1594-1596 роках спалахнув новий козацький бунт на чолі з отаманом Северином Наливайком, що незадовго перед тим боровся проти повстанців Косинського. І в цьому випадку приводом для збурювання послужив
Іван Дмитрович Сірко (?-1680) – прославлений козацький полководець, про якого ще за життя розповідали легенди й складали пісні. Він провів 55 військових походів проти Османської
Подвиги запорізького козацтва стали широко відомі в багатьох європейських країнах, і чимало правителів намагалися залучити цю серйозну силу на свою сторону або використати її для досягнення власних політичних цілей. Доводилося визнати, що козацтво за три століття зробило значний внесок у рятування Європи від османського ярма. Численні посольства прибували на Січ, були серед них і такі, як посол австрійського цісаря еріх Лясо-та, котрий залишив один із най-детальніших і змістовних описів життя, характерів і побуту запорожців.
І вороги, й союзники відносини між українськими козаками і турками не завжди були ворожими. в роки гетьманства Богдана Хмельницького і пізніше – у XVІІ столітті – з’явилися можливості для мирного співіснування і налагодження співробітництва Запорізької січі та криму. Запорожці і турки вкупі з татарами не раз вступали у військово-політичні союзи проти польщі та росії. Між ними велася жвава торгівля. і не де-небудь, а на території криму і підвладних туреччині земель Молдавії та Болгарії запорожці шукали прихистку в ті часи, коли січ двічі (у 1709 і 1775 роках) громили російські регулярні війська.