“Найпряміше найблагородніше моє прагнення-показати від чого у нас зло”( за твором “Конотопська відьма”)
Повість видатного українського письменника Г. Квітки-Основ’яненки “Конотопська відьма” є дуже дотепним сатиричним зображенням козацько-старшинського устрою у період його занепаду, в якій відтворені окремі явища життя XVIII століття, тогочасний побут козацької старшини.
Г. Квітка-Основ’яненко майстерно зобразив у повісті пригоди писаря Пістряка та сотника Забрьохи в українському Конотопі. У спадок від батька сотник отримав гарну посаду, яку він прийняв незважаючи на те, що він навіть не знав грамоти. Але він не переймався з цього
Здається навіть дивним, що цей, на перший погляд казковий сюжет майже повністю грунтується на подіях, які відбувались в реальності. Посилаючи свій твір “Конотопська відьма” до друку Г. Квітка-Основ’яненко писав: “Топлення уявних відьом під час посухи не тільки бувало, з усіма сумними наслідками, але, на подив і навіть на жах, відновлено поміщицею сусідньої губернії”.
Виразного національного колориту у повісті набувають уміло підібрані прізвища для сотника і писаря, відбивають справжню суть цих персонажів та підсилюють їх характеристику.. своїм твором Г. Квітка-Основ’яненко переконливо і дотепно розвінчує дурість козацького старшини та усього тогочасного устрою та одночасно засвідчує свою майстерність як гумориста і сатирика.
Захоплююче та веселе оповідання про пригоди сотника Забрьохи і писаря Пістряка представлене в казковій формі й зображує життя невеликого козацького містечка. У повісті Г. Квітки-Основ’яненки навіть у самих дрібних деталях відчувається критичний погляд на події у житті тогочасного козацького суспільства та власний погляд самого письменника на ці події. Тому можна с упевненістю стверджувати, що повість “Конотопська відьма” – це найпряміше і найблагородніше прагнення-показати, від чого у нас зло.