Національний геній Іван Миколайчук
Іван Миколайчук – обличчя і душа українського поетичного кіно, аристократ духу, блискучий самородок. Він був особливий, народний, справжній, найкращий Параджанов казав про нього: “Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко”. Народився Іван Миколайчук 1941 року на Буковині в селі Чорторий. Закінчив Чернівецьке музичне училище, театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.
У кіно дебютував ще студентом,
Після успішного дебюту в кіно Миколайчука знімали часто. У кожній картині він запам’ятовувався своєю яскраво грою. Навіть епізодичні ролі він “витягував” своїй особистості та вмінню створити образ майже з нічого.
Мірка – бути не гіршим від сусіда – була не для нього. Іван був яскравим романтиком, який прагне вершини. Фільм “Білий птах з чорною ознакою” розгортає нову сторінку в його Творчості – він стає ще й сценаристом.
Виконавець колоритної ролі козака Василя у фільмі Бориса Івченка “Пропала грамота” був фактично співрежисером, а також працював над музичним оформленням фільму. Іван відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу філософському.
У сімдесяті почалися гоніння на діячів культури, які зачепили й Івана. Його звинуватили в націоналізмі, кваліфікували як людину ворожої ідеології. Стрічка “Білий птах з чорною ознакою”, що здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, була сприйнята як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Лягли на полицю і “Тіні забутих предків”. Так поступово актора почали відлучати від творчого процесу.
І досі залишається таємницею, як митцеві вдалося зняти наповнений фантастичними і водночас реальними образами фільм “Вавилон XX”, який увібрав усе найкраще, що міг дати йому Миколайчук-сценарист, Миколайчук-режисер, Миколайчук-актор.
Постійні неприємності, заборони творчих задумів, “табу” на фільми зіграли не останню роль у долі Івана Миколайчука. У серпні 1987 року його не стало. Розповідають що, того року, коли він помер, на став його рідного села Чорторий прилетіли лебеді. Люди назвали їх Івановими…