Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Муза далеких мандрівок (М. Гумільов – поет “срібного століття”)

Муза далеких мандрівок (М. Гумільов – поет “срібного століття”)

В історії російської поезії був унікальний час, коли в літературу відразу прийшло багато яскравих молодих поетів, талановитих і шукаючих нові шляхи. Захоплення поезією було масовим – приблизно як зараз ходять на концерти, рок-концерти. Поет, здобувши популярність, ставав культовою фігурою. Малося на увазі, що саме йому Богом надано зрозуміти Істину – і пояснити її іншим. Кожен з поетів відчував себе найбільш відповідально, тому що на ньому лежала величезна відповідальність – вибрати єдино вірний шлях і вказати його іншим. Великі поети

поєднувалися у групи по інтересах, потім до них примикала безліч наслідувачів. Символісти, акмеїсти, футуристи, імажиністи – кожна з цих течій знаходили своїх палких прихильників і шанувальників, а також не менш лютих ворогів. Але тому що талант рідко уміщається в рамки теорії, рано або пізно найбільші представники течії поривали з нею – так було і з Блоком, Ахматовою, Маяковським.

Так відбулося і з Гумільовим, одним з найяскравіших представників російської поезії “срібного століття”. Микола Гумільов – взагалі дивне явище, і як поет, і як особистість. У нього чудові не тільки пізні, більш

зрілі вірші, але і юнацькі романтичні – як би не дорікали їх критики в зайвій декоративності й екзотичності, але вони й зараз заворожують – саме своєю романтикою й екзотикою. Та й вся його лірика в дощовий сірий день – як ковток свіжого морського повітря, суцільне втілення мрії… Його вірші – сплетіння таланту, чудового настрою і темпераменту. Як і у Брюсова, у нього багато гарних віршів і на історичні, і літературні теми, але це, скоріш, ознака епохи. Цікавий він іншим – своєю жагучою любов’ю до далеких мандрівок, до небезпек і тривог. Він і поезію свою називав – Музою далеких мандрівок. Тричі він їздив в Абіссінію, де знайомився з міністрами й вождями, а також з місцевими пророками, полював на диких звірів і акул, досліджував небезпечні місця, вражаючи своїх супутників енергією й безстрашністю. Виступаючи в ролі етнографа, уявляв себе покорителем – про що марив підлітком:

Я конквістадор у панцирі залізному, Я весело переслідую зірку, Я проходжу по прірвах і безодням І відпочиваю у радісному саду.

Любов до Африки він пронесе крізь все своє життя. “Є музей етнографії в місті цьому Над широкою, як Нил, багатоводною Невою, У годину, коли я утомлюся бути тільки поетом, Нічого не знайду я бажаніше його. Я ходжу туди торкати дикунські речі, Що колись я сам здалеку привіз, Чуяти запах їх дивний, рідний і лиховісний, Запах ладану, шерсті звіриної і троянд. І я бачу, як пекуче сонце палає, Леопард, зігнувшись, повзе на ворога, І як у хатині чадної мене чекає Для веселого полювання мій старий слуга”. Вірші про місця, де довелося побувати, або де хотілося б, про екзотичні племена, про чудових тварин – написані у засніженій Росії… Сучасники любили порівнювати його з Кіплінгом. У них і справді багато однакого – і не тільки любов до екзотики. Обидва були людьми з яскраво вираженим чоловічим початком – першовідкривачі земель і завойовники по своїй природі.

Тому не дивно, що на початку першої світової війни Гумільов іде на фронт добровольцем. Так, ми знаємо, що це була “погана” війна – краща, освічена частина країни не приймала неї. Але такий він був людина – його, як магнітом, притягала будь-яка небезпека. Сучасники відзначали, що він був хоробрий до нерозсудливості. Про його презирство до смерті ходили легенди. Він одержав два солдатських “Георгія” – найрідша нагорода на той час. І вірші його тієї епохи, при всіх жахах війни, які він не міг не випробувати на власному досвіді, так само п’янять якоюсь відчайдушною романтикою.

І залиті кров’ю тижня Сліпучі й легкі, Наді мною рвуться шрапнелі, Птахів швидше злітають клинки.

І це, мабуть, саме дивне в його житті і творчості. Легко марити про бої і небезпечні подорожі із книжкою на дивані – але продовжувати залишатися романтиком після всього бруду, болю, смертей, усього… От такий він був, поет-воїн, поет-мандрівник. Для нього немислимо інше відношення до жінки, крім лицарського поклоніння. І просто – такі ніжні, такі відчуті рядки:

Сьогодні, я бачу, особливо смутний твій погляд, І руки особливо тонкі, коліна обійнявши. Послухай: далеко, далеко, на озері Чад Вишуканий бродить жираф…

Микола Гумільов був розстріляний у 1921 році за “недонесення” на свого друга, з яким учився і разом був на фронті. От такі “забобони дворянської офіцерської честі”…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Муза Далеких Мандрівок у творчості Гумилева Муза Далеких Мандрівок тепер пробуджується не із закликом простору або часу, а самозаглибленням, “вогнедишною бесідою”, “утихомиренням втомленої плоті”. Тим суворіше розвінчується минула короткозорість: “Ми ніколи не розуміли Того, що коштувало зрозуміти” “И колишній темний тягар Продовжує жити в сьогоденні”. Гумилев Звертається до міфології, творчості збіглих з життя майстрів. Але лише...
  2. Поети “срібного століття” (Микола Гумільов) “Срібне століття” у російській літературі – це період творчості основних представників модернізму, період появи безлічі талановитих авторів. Умовно початком “срібного століття” вважають 1892 рік, фактичний же його кінець прийшов з Жовтневою революцією. Поети-модерністи заперечували соціальні цінності й намагалися створити поезію, покликану сприяти духовному розвитку людини. Одним з найбільш відомих напрямків...
  3. Мої улюблений поет срібного століття (М. Цветаева) Життя посилає деяким поетам таку долю, що з перших же кроків сознательного буття ставить їх у самі благоприятние умови для розвитку природного такра. Такий (яркою й трагічної) була доля Марини Цветаевой, значного поета первиття половини XX століття. Усе в її особистості й творчості (для неї ця нерозривна єдність) різко виходило...
  4. Ігор Житель півночі (Ігор Васильович Лотарев), поет срібного століття російської поезії Як поет, Житель півночі знаходить себе в 1907 році, коли визначив своє місце в житті: “Не змінюй наміченої стежки, і помни: хто, навіщо й де ти”. Проходять роки, відбуваються великі події, через які з’являються нові, прекрасні рядки. Коли йде перша світова війна, поет почуває потрясіння, що наближаються: “Чим далі, усе...
  5. Тема природи в поезії “срібного століття” (на прикладі творчості И. А. Буніна) Визнання й популярність Бунін придбала як прозаик, але значне місце в його творчості завжди занімала поезія. Він почав з віршів і писав вірші до кінця своїх днів. В 1901 році вийшов збірник віршів “Листопад”, у який увійшли кращі вірші з ранньої поезії Буніна. Лейтмотив збірника – елегійне прощання з минулим....
  6. Тема Росії у творчості поетів Срібного століття Головне, що поєднувало творчість цих поетів і особливо залучає нашу увагу їхнім добуткам, це глибока любов до Батьківщини, до Россі й незмінна віра в її велике майбутнє. Різна доля названих поетів, що по-різному пережили трагічний період в історії Росії. Але кожному з них довелося випити із чаші страждань, що випали...
  7. Епоха “срібного століття” і Осип Мандельштам Епохи одна від іншої відрізняються в часі, як країни в просторі, і коли мова йде про нашім “срібному столітті”, ми уявляємо собі якесь яскраве, динамічне, порівняно благополучний час зі своїм особливим ликом, що різко відрізняється від того, що було до й що наступило після. Епоха “срібного століття” простирається між часом...
  8. Образ жінки в димку срібного століття (есе) На рубежі XIX-XX століть загадковий і витончений стиль модерн, з його прихильністю до текучих форм, блідим акварельним тонам, створив ідеал нової жінки – тендітної, вишуканої, таємничої. Поети срібного століття дуже вплинули на створення такого образа ідеальної жінки свого часу. А жінки прагнули бути схожими на вірші своїх поетів. Капелюхи прикрашаються...
  9. Пушкін у поезії “срібного століття” (по творчості А. А. Ахматовій) Геній Пушкіна, чарівність особистості, його гуманістична філософія, відкриття, зроблені в області російського вірша, вплинули на розвиток літератури XIX століття, що ввійшла в історію як “золоте століття” російської поезії. Але й кращі поети “срібного століття” сформувалися під впливом його Музи, всі вони були внимательнейшими читачами Пушкіна, багато хто внесли свою лепту...
  10. Поринь в епоху “срібного століття” (вечір у літературній кав’ярні) Тема цього твору просто-таки розбурхує мою поетичну уяву. Межа XІX й XX століття – це така яскрава, активна сторінка літератури, що навіть жалкуєш, що не довелося жити в ті часи. А може, й довелося, бо щось таке я в собі відчуваю… Бурхливість того часу постає настільки явно, ніби бачиш усі...
  11. Мотиви й образи лірики одного з поетів срібного століття (Н. С. Гумилев) 1. Зародження акмеизма. 2. Мотиви лірики Гумилева. 3. Пізніше творчість. Я конквістадор у панцирі залізному, Я весело переслідую зірку… Н. С. Гумилев Творчість Н. С. Гумилева, засновника “Цеху поетів” і глави акмеистов, стало відомо ще в часи розквіту символізму. Як уважає критик В. М. Жирмунський у своїй статті “Преодолевшие символізм”,...
  12. Аналіз одного із шедеврів поезії “срібного століття”. (Вірш М. И. Цветаевой “Ідеш, на мене схожий…”) 1. Шедевр “срібного століття”. 2. Зустріч перехожого й поета. 3. Думка про причетність до вічності. 4. Образно-стилістичні засоби встихотворении. Перші два десятиліття XX сторіччя, починаючи з 1901 року, називають срібним століттям російської поезії. За цей час лірика пройшла три періоди розвитку: символізм, акмеизм і футуризм. Існували й інші літературні напрямки....
  13. Лірика срібного століття. Дитинство Цвєтаєвої Лірика срібного століття різноманітна і дуже музична. Сам епітет срібний вік звучить як дзвіночок. Срібний вік подарував нам ціле сузір’я поетів. Поетів-музикантів. Вірші срібного століття – це музика слів. У цих віршах не було жодного зайвого звуку, жодної непотрібної коми, не до місця поставленої точки. На початку XX століття існувало...
  14. Оповідання про творчість одного з поетів срібного століття У ранній ліриці (1908-4916) О. Э. Мандельштама основна тема – відчуття самітності незрілої психіки в період дорослішання. І никну, ніким не замічений, У холодний і топкий притулок… Життя рівняється з “виром”, “злим і грузлим”. Переважає настрій неясної туги, “невимовного суму”. Але головним мотивом стає пошук цілісності, життєвості, бажання осягнути “усього...
  15. Призначення поета й зміст його творчості в тлумаченні поетів “срібного століття” У переломну епоху початку XX століття, у період кризи в суспільно-політичному, економічному житті країни наступає й духовна криза, відбувається втрата моральних орієнтирів, і тому саме в цей час призначення поета стає особливо важливим. Поезія “срібного століття” перебуває в пошуку нових тим, образів, нових поетичних форм, але в неї є головне...
  16. Тема любові в поезії “срібного століття” (на прикладі творчості І. Анненского) У кожного з більших російських поетів початку XX століття був свій поетичний досвід. Майже кожний з них начинал свій творчий дебют з віршів. У кожного був свій голос, свій стиль, те, що робило одного несхожим на інші. Творчість І. Анненского мало знайомо нашим современникам. Та й при житті поета лише...
  17. Творчість Буніна і художня культура “срібного століття” Творчість Буніна належить художній культурі “срібного століття”. Становлення його особистості збіглося з періодом кінця епохи російського реалізму, на зміну якому прийшов безліч заперечують одне одного шкіл і напрямків. “Росіяни реалісти XIX століття знайшли світове значення не тільки в силу своєї обдарованості, а й завдяки солідарності та спільним зусиллям”. Їх можна...
  18. Твір на тему:Своєрідність творчості поетів “срібного століття” (на прикладі творчості одного з поетів) “Коли стихає шум епохи, ми починаємо розуміти: за плечима гігантів”, – писав Борис Пастернак. Действительно, через багато років ми краще розуміємо гениальность тих, хто затворів у минулому, чиї імена ввійшли в історію. Сьогодні ми всі частіше звертаємося до творчості поетів початку XX століття, відкриваючи для себе нові імена й нові...
  19. Мої роздуми над рядком М. С. Гумільова МИКОЛА ГУМІЛЬОВ ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ МИКОЛА ГУМІЛЬОВ Мої роздуми над рядком М. С. Гумільова Доля, особистість і творчість Миколи Степановича Гумільова викликають зараз великий інтерес. Це не дивно, тому що його творчість сповнена сміливості, новизни, гостроти почуттів, схвильованої думки. Гумільов був необгрунтовано зарахований до учасників контрреволюційного руху і розстріляний (йому було...
  20. “Золотое сердце России мерно бьется в груди моей” – за творчістю М. С. Гумільова МИКОЛА ГУМІЛЬОВ ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ МИКОЛА ГУМІЛЬОВ “Золотое сердце России мерно бьется в груди моей” (за творчістю М. С. Гумільова) “Срібний вік” російської поезії… Імена. Дати. Напрямки… Багато хто з його представників відчули щасливі хвилини підйому і слави, а потім були утоптані в лихоліття важкими чоботями революції, громадянської війни і культу...
Муза далеких мандрівок (М. Гумільов – поет “срібного століття”)
«
»