Мої враження віл статті У. Самчука “Народ чи чернь?”
Хто ми є? Народ чи чернь? Нація чи маса? Перед нами постають ці емоційно-схвильовані питання, в яких відчувається пристрасть письменника-патріота та непідробна щирість і схвильованість.
У статті “Народ чи чернь?” Улас Самчук розкриває проблеми морального обов’язку, духовності, змальовує контрасти в людських душах і вчинках. Він, передусім, прагне пробудити волелюбний дух рідного народу. Прагне осмислити і донести до читачів суть таких понять, як національна свідомість і людська гідність.
Гідність – це мудрість тримати себе
Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертя – в наступності поколінь. Якщо взагалі цей народ є.
А чи є в нас народ?
“Хто ми?” – лунає в сучасності вічне питання Уласа Самчука.
Соромно, але і на початку XXІ століття ми говоримо
Звісно, є в нас народ, чудовий народ, чудова нація, найкраща Батьківщина! Бо хто, крім згуртованого народу, міг подолати стільки труднощів на своєму шляху?
У пам’яті людській не згаснуть традиції, звичаї, які дарували людям віру в добро, мрію, щасливе життя, які сприяли вихованню національної гідності і свідомості. Національне виховання – це ставлення людини до себе, до свого майбуття, до майбуття нації через пам’ять про минуле.
Від кожного з нас залежить майбутнє України. Ми, як і наші далекі предки, повинні турбуватися, дбати про свою націю. Не бути “пустою” молоддю, а створювати умови для розвитку особистості, нашого народу, нашої нації, нашої країни. І допоможе нам мудрість багатьох поколінь, досвід багатьох філософів. Адже перо митця має цілющу властивість вирівнювати, підносити, пробуджувати, зміцнювати в людині Людину, її духовні і моральні витоки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)