Мої враження від поезії В. Симоненка “Лебеді материнства”
Василь Симоненко – тонкий, ніжний лірик… Я з великим задоволенням читаю його поезії, кожного разу відкриваю в них щось нове, цікаве, змістовне, що приносить радість та душевний спокій. Та є в нього незвичайна, яскрава, глибока за змістом і неповторна за формою поезія “Лебеді материнства”. Читаєш її й серце наповнюється любов’ю і ніжністю. Можна з певністю твердити, що цей поетичний шедевр Василя Симоненка, найпопулярніший серед читацького загалу, здобувся на любов і глибоку шану в народі. Передусім западає в душу романтична назва
Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Бачимо, як танцюють лебеді в хаті на стіні, як лопочуть вони “крилами і рожевим пір’ям”, чуємо неньчине благання, аби тихі зорі опускалися під вії синові. Увесь світ в очах матері фантастичний.
Поет визбирав із золотих розсипів рідної мови образні словосполучення (метафори, епітета, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну,
Слова ці відливають у бронзі, карбують на граніті. Золотом вони палахкотя Т” у нашій пам’яті й любові до їх автора, до талановитого витязя молодої украш ської поезії. Вірш цей – слово ніжної синівської любові до матері і батьківщини. На мою думку, він нікого не може залишити байдужим.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)