Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Мої роздуми про професію лісничого

Мої роздуми про професію лісничого

Завжди Захоплювався людьми, безмежно закоханими у свою роботу, фанатично відданими їй. У випадку з лісничим Олешком, на мою думку, йдеться вже навіть не про професію, а про покликання. Про таких кажуть: “Людина на своєму місці”. Так, зваблювало його життя красивими маревами – поступити до аспірантури, залишитися в міністерстві, зайнятися науковою роботою. Але, мабуть, внутрішній голос підказав, що найбільшою справою його життя повинна стати природа. І не біда, що він довіку залишатиметься її учнем, зате навчиться найголовнішого – жити

в гармонії із самим собою.

В моїй уяві лісничий – це справжній лікар: він завжди знає, де природі болить і як зарадити її біді. Тут замало лише знань; тут потрібна ще й абсолютна настроєність думок, почувань, біоритмів. А це вже – талант від Бога, котрий або є, або його немає. Втім, лісничі, на моє глибоке переконання, завжди талановиті, бо в лісі немає розкішних кабінетів і не може він віддячити за піклування ні грошима, ні посадами.

Лісничий – це охоронець лісу, охоронець від людської захланності та невситимості, черствості та байдужості. Йому болить кожне зрубане деревце, кожна зламана гілка. Щоб

дати лад своєму царству, лісничий кожного дня проходить багато кілометрів… Ми рідко замислюємось над тим, що значною мірою саме завдяки невтомній праці лісничого можемо милуватися красою нашого зеленого друга – лісу та користуватися його щедрими дарами. “Природа – не середовище, де існує людина, а сутність усіх природних речей і явищ”, – говорив давньогрецький філософ Арістотель. Не можна не погодитися з цією мудрою думкою. Природа покликана бути не навколишнім середовищем, а стати для людини рідним домом, що дає не тільки життя і здоров’я, а й духовну і душевну наснагу.

На жаль, ми давно вже зрадили свого зеленого друга. Щедра і довірлива природа поклалася на людську совість, шляхетність і розсудливість. Однак далеко не всі “в Україні і не в Україні сущі” могли похвалитися цими якостями і входили в її володіння не як друзі, а як вороги. Тому й “маємо те, що маємо”, як сказав колись перший президент Л. Кравчук. А маємо ми Чорнобиль з усіма його катастрофічними для довкілля наслідками, маємо порушені екологічні системи. Я вже навіть не згадую про такі “дрібниці”, як понівечені унікальні урочища, втрачені види рослин і тварин, які вже ніколи і ніякими засобами не вдасться відтворити. Багато ще чого ми “маємо”, хоча ніколи не зігріє душу подібне “багатство”.

Можна, звичайно, заперечити: хіба ми особисто винні у тому, Чцо сталося з природою?! Так, ми винні всі разом як народ, як частина людства. Винні, насамперед, своєю байдужістю до того, як житимуть (чи виживатимуть?) наші діти й онуки, і яку планету ми їм залишимо у спадок.

(1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

Твір про професію вчителя До професії вчителя з повагою ставилися в усі часи. Мабуть, тому, що вчитель – це не просто високоосвічена людина, а насамперед той, хто вміє передати свої знання іншим, пояснити незрозуміле, знайти ключ до здібностей кожного учня. Для того, щоб когось навчити чогось, треба самому досконало розбиратися в цьому, бути готовими...
Я вибираю професію (твір-роздум) Професію я ще не вибрала. Поки що не кваплюся – усе-таки три роки навчання в школі попереду. Але батьки вважають, що час мені вже задуматися про своє майбутнє. І я іноді задумуюся… Ще рік тому я марила про кар’єру тенісистки. Я обожнювала цю гру. Обожнюю і зараз. Але якось само...
Власні міркування про улюблену професію Я переконаний, що кожна людина приходить у світ, аби виконати свою місію, залишити по собі добрий слід. Кожен повинен щось зробити, аби, підсумовуючи прожите і пережите, можна було б сказати своєму найвищому судді – совісті: життя минуло недаремно. Бо хіба не заслуговує на повагу і добру пам’ять повсякденна чосна праця?...
Яку професію я вважаю за найважлизішу (твір-роздум) Це сталося два роки тому… Першим дим почув я, точніше, не почув, а відчув. Я швиденько оббіг усі кімнати, перевірив усі вимикачі й, не знайшовши нічого підозрілого, повернувся до своєї кімнати. Але цей запах не давав мені спокою. Я визирнув у вікно і… чорний стовп диму вдарив мені просто в...
Яку професію я вважаю найважливішої (твір – міркування) Це відбулося два роки тому. Першим це почув я, верней, не почув, а відчув. Я швидко оббіг всі кімнати, перевірив всі вимикачі й, не знайшовши нічого підозрілого, вернувся у свою кімнату. Але цей захід не давав мені спокою. Я виглянув у вікно, і… чорний стовп диму вдарив мені просто в...
Яку професію я вважаю за найважливішу (твір-роздум) Це сталося два роки тому… Першим що почув я, вірніше, не почув, а відчув. Я швиденько оббіг усі кімнати, перевірив усі вимикачі і, не знайшовши нічого підозрілого, повернувся до своєї кімнати. Але цей запах не давав мені спокою. Я визирнув у вікно і… чорний стовп диму вдарив мені просто в...
“Роздуми про роль природи у житті людини” за творчістю Генріха Гейне Досить багато наших сучасників замислюються над такими важливими питаннями, як роль природи у нашому житті та актуальність єдності людства і природи. Особисто я вважаю, що ці питання треба розглядати як гармонічні стосунки між могутньою та всевладною стихією та органічної, але невеликої частки природи, що зветься людиною. Протягом багатьох віків поети...
Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мої роздуми над віршем О. Підсухи “Мова” Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого! К. Мотрин Нині ми є свідками знаменного повороту в нашій історії. Скільки ми мріяли про незалежність нашої держави, а скільки поколінь так і не змогли побачити цієї миті, скільки славних людей загинуло...
Мої роздуми над романом “Чотири броди” Мені подобаються твори Михайла Стельмаха своєю масштабністю, ліричністю, життєстверджуючим пафосом. Герої одного з них – роману “Чотири броди” – особливо запам’яталися своєю душевною красою, щирістю. Це Данило Бондаренко, Стах Артеменко, брати-близнюки Гримичі, Мирослава та Яринка. Але не завжди тільки позитивні персонажі змушують замислитися над важливими життєвими питаннями. Тому, я вважаю,...
Філософські роздуми у поезіях Ліни Костенко У багатьох творах Ліна Костенко не просто висловлює почуття, описує певні історичні події тощо, але ставить досить складні питання, на які й намагається самотужки знайти відповідь чи принаймні окреслити шлях пошуку цієї відповіді. Читач сам не помічає, як залучається до філософських пошуків, аналізує та розмірковує разом із автором, ставлячи і...
Мої роздуми над долею Чіпки Твір За романом П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Лиш бачу пожежу душі, З юрбою дивитися лину: Горять в серці райські кущі, Диявол стає на заміну. І серце – як дикий вогонь, Вогонь, що не можна приспати, І доторк священних долонь Не заборонить палати. Роман Панаса Мирного “Хіба...
Мої роздуми над повістю “Земля” Ольги Кобилянської Ольга Кобилянська – один з найтонших психологів нашої літератури. Талановита письменниця-демократка була сучасницею і другом І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Вона була справжнім новатором художнього відображення дійсності. Повість “Земля” була створена письменницею за 2,5 роки і надрукована вперше у 1922 році. Але творчий задум визрівав поступово. Основна...
Мої роздуми про творчість В. М. Шукшина Мистецтво В. Шукшина як письменника, актора, драматурга не може лишити байдужим жодну людину. Поставимо ж собі запитання: чим же беруть душу і серце твори Шукшина? Відповідь на нього проста, як і все геніальне: сам селянський син, він не тільки у всіх тонкощах знав сільське життя, він “чуяв” його нутром, серцем,...
“Роздуми про мистецтво” Мистецтво відображає дійсність життя людини протягом багатьох епох розвитку людського суспільства. Моральний вигляд, почуття, думки людей, їхній світогляд формуються в систему духовних цінностей, які служать для естетичного формування особистості. Можна сказати, що історичні події, класова боротьба, а також культурні цінності різних народів, умови життя людини в різні епохи служать матеріалом,...
Мої роздуми про твір Олександра Довженка “Україна в огні” “Війна пройшла по землі, залишаючи після себе сльози, кров, трупи, обгорілі хати, розпалюючи у серцях ненависть та гнів. Він виливається назовні, гнів за змучену рідну країну, за знівечені долі людей, яким довелося пережити жахливі роки війни. Невже це було насправді, невже це й зараз часто-густо Знаходять міну, яка спить спокійно...
Мої роздуми про поезію Антонича) Поезія Антонича народилася з пошуків місця людини в світобудові, з прагнень зрозуміти природу взаємостосунків людини з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття. Я не людина, я рослина, а часом я мале листя… Живу, терплю, й умру, як всі звірята… Звірята й зорі, люди і рослини – у...
Пишемо твір: Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя Важко людині відчути себе щасливою, особливо людині звичайній, виходцю з простого народу. Таким був і Григорій Сковорода. Тому не дивно, що, живучи серед простих людей, знаючи їхні думки і прагнення, він звернувся до проблеми сутності людини, її щастя. Адже відомо, що щастя всміхається тільки багатим. Що ж таке щастя, як...
“…Співаю, тож існую” (мої роздуми про поезію Б.-І. Антонича) Поезія Антонича народилася з пошуків місця людини в світобудові, з прагнень зрозуміти природу взаємин людини з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття. Я не людина, я рослина, А часом я мале листя… Живу, терплю, й умру, як всі звірята.. Звірята й зорі, люди і рослини – У...
Мої роздуми про російську поезію Можна було б привести сотні доказів того, що поезія неможлива, якби не те, що вона існує. Ю. Лотман Найголовніше, що мене дивує у російській поезії, – це те, що вона майже завжди учениця “західної”, проте завжди її переростає, як на мій погляд. Справді, з уроків літератури ми знаємо, що російська...
Роздуми над неповторним та буденним (за віршами Л. Костенко) У нашому житті є багато проблем, які потребують послідовного осмислення, спокійних та розумних міркувань. Існують одвічні питання, які протягом тисячоліть хвилюють людство. Існують питання, але ж і досі не існує на них відповідей. Кожна мисляча людина звертається до цих питань, обмірковує та осмислює головні морально-етичні проблеми нашого життя. Зрозуміло, навряд...

Мої роздуми про професію лісничого

« Жіночі образи в п’єсі Чехова “Вишневий сад”

Твір з української мови: “Для чого ми вивчаємо Рідну мову?” »