Мої роздуми над рядком Б. Л. Пастернака
В стихи я б внес
Дыханье роз,
Дыханье мяты,
Луга, осоку, сенокос,
Грозы раскаты.
Б. Пастернак
Завжди важко говорити про якийсь окремий вірш у творчості будь-якого поета: він висловив себе в усьому, що написав. Але ще більш складно говорити про поета, який збирався стати музикантом. Знаходячись під впливом музики О. М. Скрябіна, Борис Пастернак шість років серйозно займався композицією. Але усе ж талант поета в його душі здобув перемогу над музикантом. Таким чином з’явився один із кращих поетів Росії XX століття, пред ставник
На початку нашого століття, особливо в післяреволюційний період, черговими темами були будівництво нового життя, ентузіазм, любов до партії, а Пастернак писав про ліс, траву, любов, поезію, диво людського існування.
Це були “рядки з кров’ю” не тільки тому, що поету прийшлося дорого за них розплачуватися, але і тому, що кожний з них народжувався в напруженій праці.
Во всем мне хочется дойти
До самой сути.
В работе,
В поиске пути,
В сердечной смуте.
Для поета робота, пошуки життєвих основ, спроби розібратися
А от далі мова йде про сутність поезії, про призначення її, як розумів це поет: схоплювати “нить подій”, відкривати нове в житті. Мені здається, що все це поет бачить у “властивостях пристрасті, лише вона спроможна штовхати людину на пошуки прекрасного, неповторного”.
Ті, хто спілкувався з поетом, відзначали його надзвичайну здатність одухотворяти усе в навколишньому світі. У нього усе взаємозалежно, нероздільно, звук і зоровий образ набувають неймовірної об’ємності.
Ты в ветре, веткой пробующем,
Не время ль птицам петь,
Намокшая воробышком
Сиреневая ветвь!
Це інший вірш, але як точно він передає таємницю поезії Пастернака. Ви запитаєте: у чому полягає цей секрет? По-моєму, поезія Пастернака, як і навколишній світ, живе своїм життям. Саме про це поет говорить наприкінці вірша “Во всем мне хочется дойти до самой сути”, порівнюючи поезію з музикою Шопена:
Так некогда Шопен вложил
Живое чудо
Фольварков, парков, рощ, могил
В свои этюды.
За цією строфою мені чується музика Шопена, блискуча, легка, схвильована. Поет, обдарований талантом і пристрастю до роботи, і нас змушує замислитися багато над чим. І насамперед от про що: невже ці прозорі і легкі рядки, у котрих немає, по-моєму, ніякої муки, – теж “рядки з кров’ю”? А здається, що написані вони на одному подиху. Але усе ж фінал вірша дуже напружений, і цим Пастернак, як мені здається, намагається висловити непевність майбутнього, долі:
Достигнутого торжества
Игра и мука –
Натянутая тетива
Тугого лука.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)