“Мої роздуми над прочитаним твором. М. Старицький. “Оборона Буші”
Кили я почав читати історичний роман М. Старицького “Оборона Буші”, мені одразу ж спало на думку, що так міг починатися класичний драматичний твір. Перші сторінки роману дуже нагадували мені ремарки до справжньої п’єси. Такий же, як у п’єсах, теперішній час оповіді, такий же детальний опис декорацій, точний опис героїв і їх настроїв. Якби хтось наважився поставити виставу за романом “Оборона Буші”, то сценарист і режисер подякували б авторові за докладність та детальність опису персонажів і подій.
Та в цьому немає нічого
Отже, все ж таки ми маємо історичний роман. Та що є найбільш характерним для цього твору, що є головною його ознакою? Звичайно ж, відомі події, відомі історичні
Треба додати, що більшість письменників порушували і порушують сьогодні історичні факти, причому роблять це навіть тоді, коли зображують добре відомий більшості читачів історичний епізод. Та навіщо це робиться? На це існує багато відповідей, найпростіша з яких – незнання історичних фактів. Я не можу звинувачувати в цьому М. Старицького, адже він був освіченою людиною. Я вважаю, що більшість авторів, як і автор “Оборони Буші”, роблять це заради читачів, заради того, щоб їхні оповіді були цікавішими. То ж знав письменник напевно, що головна героїня Олеся насправді мала ім’я Мар’яна і була вдовицею місцевого сотника Завісного. І не приходив ніякий Антось до порохового льоху, щоб з коханою розділити героїчну смерть, та й скоріш усього, ніякого Антося не було зовсім.
Причини зміни історичних фактів, на мою думку, були зовсім інші. Можливо, М. Старицькому здавалося, що події, які він хотів відобразити в романі, були не такі вже драматичні? Та ні, я впевнений, що письменник добре знав, яку трагедію і який величний подвиг українського козацтва він бере за основу свого твору. Незважаючи на те, що він декілька перебирає міру з романтичними рисами, які надає героям роману, врешті решт він досягає своєї мети. Прочитавши останній рядок твору, я зрозумів, що цей роман вразив мене до глибини душі.
Буває і так, що письменники порушують історичну достовірність і заради ідеї, частіш усього – соціальної. Та М. Старицький і так був дуже зворушений героїзмом захисників фортеці, тому більшого патріотизму й бажати не слід. Та змалювати все так, як було насправді, було не цікаво письменнику, як було б нецікаво й читати цей твір. І це неможна засуджувати, адже найбільший інтерес для письменника, тим паче письменника-реаліста, не завжди полягає в історичних подіях, та й сутність реалізму полягає теж не в цьому. Справжній письменник-реаліст полює на типові і характерні речі, на те, що з великою вірогідністю могло відбуватися у той чи інший час, на те, що його більш усього цікавить.
Не можу заперечувати, що й звичайний опис героїчного захисту фортеці дав читачам багато цікавого. Але М. Старицький бажав розгорнути не тільки одну зі сторінок трагічного конфлікту братніх народів. Бажав він зазирнути і в душі людські. Прикладом цього може бути історія кохання Антона Корецького і Олесі. Та й чому б не уявити можливість такого кохання саме в той час і саме в тому місці?
Особисто мене найбільш усього зворушив образ Антося. Мені здається, що це найбільш живий, найбільш реальний образ у всьому романі. Реальний – тому що суперечливий, а живий – тому що йому можна співчувати, його вчинки можна зрозуміти. Та й про більшість інших образів у романі М. Старицького “Оборона Буші” можна сказати те ж саме.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)