“Моє ставлення до Лобо”
Я прочитала оповідання Ернеста Сетона-Томпсона “Лобо”. Як на мою думку, майже усі оповідання про звірів цього автора закінчуються трагічно.
Мені дуже жаль Лобо – головного героя оповідання. Лобо був гігантським вовком, ватажком зграї, яка складалася з п’яти вовків. Лобо мав авторитет у зграї, тому кожне доручення його відразу ж виконувалося. Лобо був дуже розумним, хитрим, обережним. У Лобо була подруга – білосніжна вовчиця Бланка. І я цілком розумію ненависть вовка до людей після того, як ті безжалісно вбили його Бланку. Цим
Мене обурює поведінка тих людей, які полювали на Лобо, хоча він був невинний, адже вовк по природі своїй хижак, він харчується м’ясом. Його не перевчити,
Чесно кажучи, мені не сподобалось це оповідання. Мені жаль Бланку, Лобо. Вони померли просто по волі людини. Мені дуже хочеться, щоб більше ніхто не страждав так, як страждав Лобо!