“Моє розуміння слів Івана Франка: “Народна пісня – одне із найцінніших наших національних надбань і один із предметів оправданої нашої гордості”

Пісня дуже багато значить у нашому житті. В пісні наше минуле, наше сучасне і наше майбутнє. Найбільш повно проявляється душа народу саме в пісні. “Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? Який митець не був натхненний її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, чарівною силою, яка викликає в душі людській найтонші, найглибші асоціації, почуття, які піднімають її до вершин людської гідності, до

людяності, до творчості”, – так виразно охарактеризував це безсмертне національне багатство О. Довженко.

Не менш яскраво про українську пісню висловився ще один видатний діяч української літератури Іван Франко: “Народна пісня – одне із найцінніших наших національних надбань і один із предметів оправданої нашої гордості”. Адже українська пісня є чудовим втіленням поетичного генія нашого народу, прикрасою його духовного життя, одним з найбільш дорогих надбань національного фольклору.

Пісня нашого народу ніколи не відривалася від його життя. Вона завжди відображала події, тісно пов’язані

з нашою історією. Народна пісенність завжди була дзеркалом поглядів українців, вона була облагороджена чистою народною совістю, відшліфована впродовж багатьох століть найталановитішими представниками нашого народу, вивірена багатим досвідом багатьох поколінь наших предків. Мабуть, саме в цьому криється безсмертя загальнонародного звучання і поетичної краси українських пісень.

Протягом усієї насиченої подіями історії українського народу пісня завжди залишалася скарбницею художньої правди і своєрідним проявом духовного життя. Словами пісні завжди можна було поскаржитися на свою нелегку долю, адже саме пісня має здатність окриляти нестихаючі прагнення людини до добробуту і щастя, вгамовувати будь-які душевні болі. За це кожен із нас і любить рідну українську пісню, по-батьківські береже її, доповнює новими перлинами і пишається піснею перед усім світом.

Поетична скарбниця українського народу майже невичерпна у своєму багатокольоровому розмаїтті. Тисячами чудових дорогоцінних творів збагатила вона нашу національну культуру. Серед цих пісень і найстаріші за своїм походженням думи і обрядові пісні, соціально-побутові і історичні твори, дотепні і бадьорі танкові пісні, пісні-мініатюри і небаченої краси ліричні пісенні твори про кохання, а також авторські пісні, які гармонійно влилися в могутній потік народної творчості і сьогодні відомі нам більше як народні.

З народною піснею пов’язане народження людини, перше кохання юнака або дівчини, гірка тривожна розлука і щастя, думки батьків, що чекають свої синів з дальнього походу та багато іншого, що визиває у людини переживання. Воїн або мандрівник, який відправляється у далекі краї, завжди бере з собою три речі: хліб, зброю і пісню.

Про що б не співалося у народній пісні, завжди відчувається велика сила почуттів – радості чи туги, горя чи щастя. Ці почуття ще раз підтверджують, що українська народна пісенність є дорогоцінним надбанням поетичного генія нашого народу, нев’янучою прикрасою його духовної культури. Саме так я розумію слова І. Франка, які я привів у початку твору.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Моє розуміння слів Івана Франка: “Народна пісня – одне із найцінніших наших національних надбань і один із предметів оправданої нашої гордості”