“Моя хата з краю – нічого не знаю”
Щодо кожного народу існують певні стереотипи. Причини їх виникнення можуть бути різними, навряд чи нам вдасться назвати всі з них. Але ось звичка називати українців тими, хто постійно вважає, що їх хата з краю, і вони нічого не знають, дуже міцно увійшла в нашу свідомість. Ми чули це, напевно, вже 1000 раз. Тому в природі такої приказки сильно хочеться розібратися. По-перше, хочеться зрозуміти, що саме вона означає. По-друге, є бажання розібратися, чи є українці дійсно такими, як мається на увазі в цій приказці.
Як мені здається, приказка стала настільки
Чи можна сказати, що ці слова можна застосувати і до сучасних українців? Я так не думаю. Останнім часом представники нашого народу дуже часто показували, що їх хвилюють не лише власні, але і чужі справи і проблеми. Причому турбота про інших є відкладеною турботою про самого себе. Якщо ти сьогодні не допоможеш своєму сусідові, то завтра проблема може прийти і в твій дім. І тоді вже ти почуєш в свою адресу цю чудову приказку про хату. За великим рахунком, всі люди схожі, і їх проблеми теж схожі. Якщо ти не буде поводити себе занадто самолюбиво та байдуже до чужих проблем, люди відповідатимуть тобі взаємністю і обов’язково допоможуть, якщо у тебе трапиться біда. Навряд чи сучасні українці добрішими, ніж їхні предки. Але ми розуміємо, що якщо сьогодні не допомогти, то можна завтра залишитися без допомоги. А часи зараз важкі, в будь-який час може знадобитися дружнє плече і хороша підтримка.
Думається, навіть першокласники розуміють, що мається на увазі під цими словами. Вони прості і зрозумілі, колись вони були властивим українському суспільству. Але сучасність вже зовсім інша. Ми не повинні відмовляти в допомозі під приводом того, що наша хата з краю. Навпаки, іншим людям потрібно допомагати. Тільки в такому випадку українське суспільство буде ставати кращим, а люди – щасливішими.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)