Моя киця Малявка (твір-оповідання з елементами опису)
Моя мрія – мати кошенятко – здійснилася минулого літа.
А сталося це так…
Відпочивала я у бабусі, недалеко від Полтави. У сусідів, з дівчинкою яких я товаришувала, кішка привела кошенят: дві кішечки і котика. В листі до мами я дуже просила дозволити взяти кошенятко. Надії було мало, бо після того, як від нас утік котик Тимко, мама говорила: “Жодної тварини!” Та відповідь я одержала, на диво, з дозволом.
Як же тепер бути: за два тижні мені до школи, а кошенятко лише народилося? Допоміг життєвий досвід бабусі. Вона запевнила: “Кішки
У день приїзду мами ми з бабусею вранці-рано пішли за кошеням. Катя, “господарка кішки”, яка була старшою за мене, похитала головою і стала відмовляти нас, мовляв, кошеня дуже маленьке і не виживе без кішки. Я ж повірила бабусі.
У маленькій коробочці з-під іграшки здійснила п’ятигодинний переїзд моя маленька киця. Яку ж радість і щастя відчула я, коли привезла її додому. Як приємно було годувати її з сосочки та доглядати замість кішки.
Ми довго думали, як її назвати. Я хотіла назвати Муркою або Мурьонкою, але мама сказала: “Назвемо кошенятко Малявкою, бо
Ми її няньчили, як маленьку дитинку. А от тому, що вона була мало з кішкою-мамою, Малявка зовсім не нявкає, тільки іноді можна почути тихесеньке-тихесеньке “мя” – і все.
Я дуже люблю Малявку, бо сама її доглядала і доглядаю.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)